Словник української мови (1927)/замишляти
| ◀ замишлянка | Словник української мови З замишляти |
заміж ▶ |
|
Замишля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зами́слити, лю, лиш, гл. 1) Замышлять, замыслить, задумывать, задумать. Тільки бог святий знав, що він думав, гадав, замишляв. Макс. (1849), 53. 2) Только несов. в. Командовать, распоряжаться, *помыкать. Гринч. III. 84. Мил. 223. Ким же я буду, мій синочку, тепер замишляти? Мил. 213. Годувала дітки да й ким замишляти? Чуб. III. 157. Узяли собі гарну невістку, — тепер буде ким замишляти.