Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. АД. II. 104. 2) = Гетьма́нство 1. Ой тоді вже ви нас побачите ой у сій хатині, як вернеться гетьманщина в нашій Україні. Грин. III. 601.
Гець, меж. 1) = Гоц. Вона вже вбралась, да стала така дуже хороша; а він і каже: «гець-гець, тепер ходи в танець». Рудч. Ск. II. 63. 2) Восклицание, натравливающее собак, тоже, что и гаць-го-га, кусі́. Kolb. I. 65.
Ги… Если нет слова на ги, см. на гі.
Ги, сз. = II. Ге. Таким слаба, ги росиця. Гол. II. 554.
Ги́бель, лі, ж. 1) Погибель. *2) Масса, множество. В цьому ставку гибель риби. Народу там гибель. Крим.
Ги́бель, бля, м. = Гембель. Шух. I. 87.
Ги́біти, бію, єш, гл. Хиреть, болеть, страдать от недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Переясл. у. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре.
Ги́ва, ви, ж. 1) = Ива. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315. *2) Иволга. «Гива, гива! свиню ззіла» — так дрочаться діти. — «А ти коби-у-у (кобилу)», — Ніби відказує гива. Звен. у., с. Пальчик, Ефр.
Ги́вер, ра, м. Щепка, лучина. Вх. Зн. 10. См. Иверь.
Ги́верень, рня, м. = И́верень. Кінь так біжить, що аж гиверні летять з під ніг. Черк. у.
Ги́вкати, каю, єш, гл. О сове: кричать. Вх. Лем. 403.
Ги́вовий, а, е. Ивовый. От і давай мучити Христа гивовими кілками. О. 1861. X. 52.
Гиги́, меж. Подражание звуку смеха, плача, ржания лошади. Тепер продам, а сама зімою гиги буду їсти. Ном. № 10551.
Гигота́ти, гочу́, чеш и гиготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.
Гид, да и ду, м. 1) —ду. Гадость, мерзость. Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку. К. Дз. 67. 2) —да. Гадкий, мерзкий человек. Не займай гида, не каляй вида. Ном. № 3291. 3) Гид ги́дом. Мерзость из мерзостей. Такий поганий — гид гидом! 4) Употребляется в значении наречия: гадко, отвратительно. Такий бридкий, що гид і глянути на його.
Гиджга́, меж. Крик для натравливания собаки. То же, что и кусі́, гець. Сірко за тим вовком…, а чоловік кричить: «Гиджга, Сірко!» Рудч. Ск. I. 11.
Ги́дити, джу, диш, гл. = Гидува́ти. Каменец. у.
Гиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Пачкать, марать; переносно: бесчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. НВолын. у.
Ги́дість, дости, ж. = Гидо́та. Переясл. у.
Гидки́й, а́, е́. Гадкий, противный, мерзкий, отвратительный, плохой. Чуб. V. 162. Гидкий як поплазка. Ном. № 8494.
Ги́дкість, кости, ж. Гадость. Левч. 25.
*Гидкі́ш(е), нар. и прил. Гаже. Сл. Нік.
Ги́дко, нар. 1) Гадко, противно, мерзко, отвратительно, плохо. І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо чепає. Ном. № 2014. Та й гидко ти танцюєш, бабо! — Е, так довго. Ном. № 12558. *2) Нехорошо, плохо. Гидко сидіти. Ораним іти гидко. Херс. Нік.
Гидли́вий, а, е. Брезгливый, брезгающий. Драг. 35.
Гидли́вість, вости, ж. Брезгливость, чувство отвращения. І гидливість, і зненависть. Мир. Пов. II. 78.
Гидли́во, нар. Брезгливо.
Ги́дний, а, е = Гидки́й. Вх. Зн. 10. Доле ж моя нещаслива, доле ж моя гидна, я ся з тобов не набула, та лишень нагибла. Гол. I. 238.
Ги́дно, нар. = Ги́дко. Ой на дворі плютка, тогди нам добре тутка; лиш нам єдно гидно, що сватонька не видно. Гол. IV. 318.
Ги́долецький, а, е = И́дольський. Бранное слово. Гидолецька дочка. Ном. № 3567.
Ги́долів, лова, ве. Гидолів син. Ном. № 3567.
Гидоми́р, ра, м. Гадкий, отвратительный человек. Та й вибрала ж якого гидомира! Десь поганішого й на світі не було. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
