Відпа́лина, ни, ж. Мелкая гречневая шелуха, смешанная с мукою.
Відпа́люватися, лююся, єшся, сов. в. відпали́тися, лю́ся, лишся, гл. При степном пожаре поджигать траву, чтобы вызвать встречный пожар и таким образом прекратить дальнейшее распространение пламени. О. 1862. V. Кух. 31.
Відпанува́ти, ну́ю, єш, гл. Окончить господствовать, царствовать.
Відпа́рити. См. Відпарюва́ти.
Відпа́ріти, рію, єш, гл. Оттаять. Замерзне поріг, а як тільки потепліє, то й відпаріє зараз.
Ві́дпарь, рю, м. На болоте: не заростающее и не замерзающее место.
*Відпа́рювання, ня, ср. Отогревание паром.
Відпа́рювати, рюю, єш, сов. в. відпа́рити, рю, риш, гл. 1) Распаривать, распарить. Тепер одпарь лозину та й гни її. 2) Только сов. в. Высечь, побить.
Відпаса́ти, са́ю, єш, сов. в. відпа́сти, пасу́, се́ш, гл. 1) Откармливать, откормить скот на пастбище или ином корму. Це мабуть на бразі відпасений віл. Васильк. у. Иногда и в приложении к людям: Еч, яку пику собі відпас! 2) Пасти, пропасти известное время. Заняв, погнав додому: одпас день. Рудч. Ск. I. 88. Ми їм перше пасли, а вони нам нехай відпасають. Грин. III. 565.
Відпаса́тися, са́юся, єшся, сов. в. відпа́стися, су́ся, се́шся, гл. 1) Откармливаться, откормиться, разжиреть (о скоте, но также и о людях). Маркев. 57. Одпасся людським потом. Сим. 226.
Відпа́сти. См. Відпада́ти.
Відпа́сувати, сую, єш, гл. = Відпаса́ти. Одпасує живіт. К. ПС. 83.
Відпа́суватися, суюся, єшся, гл. = Відпаса́тися. Годують їх (москалів) аби як по городах, то вже вони по селах відпасуються. Рудч. Ск. II. 164.
Відпаюва́ти, паю́ю, єш, гл. Отделить.
Відпе́куватися, куюся, єшся, сов. в. відпе́катися, каюся, єшся, гл. Отделываться, отделаться. Живуть вони собі поки що нічого, та як вона відпекається від його. Харьк.
I. Відпе́рти. См. II. Відпіра́ти.
II. Відпе́рти, відіпру́, преш, гл. Оттащить. Відпер у млин мішок жита.
Відпеча́тувати, тую, єш, сов. в. відпеча́тати, таю, єш, гл. Распечатывать, распечатать. Вже твої жупани поношені, вже твої меди відпечатані. Чуб. V. 735.
Відпива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відпи́ти, відіп'ю́, п'єш, гл. Выпивать, выпить что следует. Цілий піст не пив горілки та казав, що на великдень відоп'є своє. Черниг. г. Чом же ви, каже, тату, не п'єте? — Я вже, каже, своє одпив, т.-е. во время своей жизни выпил все, что мог, теперь не могу. Грин. I. 53.
Відпива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відпи́тися, відіп'ю́ся, є́шся, гл. Напиваться, напиться вдоволь. Знайшли воду, не відіп'ються; тяжко вже їм і дихати. Кв. II. 305.
*Відпи́лювати, люю, єш, сов. в. відпиля́ти, ля́ю, ля́єш, гл. Отпиливать, отпилить. Сл. Нік.
Відпина́ти, на́ю, єш, сов. в. відіпня́ти и відіп'я́ти, пну́, неш, гл. Отстегивать, отстегнуть, отвязывать, отвязать. Желех.
Відпирати = Відпіра́ти.
Відпи́рськуватися, куюся, єшся, сов. в. відпи́рськатися, каюся, єшся, гл. Отфыркиваться, отфыркаться. Насіла собака на кота, а він тільки відпирськується.
Ві́дпис, су, м. 1) Письменный ответ. Написав усе, що сталося, і просив відпису. Св. Л. 318. *2) Копия. Сл. Нік.
*Відписни́й, а, е. Ответный. Сл. Нік.
Відпи́сувати, сую, єш, сов. в. відписа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Отвечать, ответит письменно. От і написали до царя, а цар одписав і кличе до себе. Рудч. Ск. II. 71. Наші хлопці назад листи одписали. Грин. III. 563 На сей лист не відписано мені нічого. К. ХП. 65. 2) Завещать, оставлять, оставить по завещанию. Може старий відпише флігель мені. Левиц. Пов. 80. Макієвський пан відписав на церкву худобу. Г. Барв. 168.
Відпити, ся. См. Відпива́ти, ся.
Відпи́тувати, тую, єш, сов. в. відпита́ти, та́ю, єш, гл. Путем росспросов находить, найти, узнавать, узнать. Повіз Лейба горщик масла в місто прода-
