станю та так оджарили, що ні лягти, ні сісти. Мир. ХРВ. 53.
Віджарто́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. віджартува́тися, ту́юся, єшся, гл. *Отшучиваться, отшутиться. Став шинкар свою жінку зневажати; вона усе оджартовувалась, сміялася. МВ. II. 185.
I. Віджа́ти. См. Віджима́ти.
II. Віджа́ти. См. Віджина́ти.
Віджа́хувати, хую, єш, сов. в. віджахну́ти, ну́, не́ш, гл. Отгонять, отогнать страхом, вообще отогнать, отбить силой, оружием. Помогла тобі від Польщі Москву віджахнути. К. ХП. 65. Воюй добре, щоб вражих черкесів оджахнути. О. 1861. XI. Кух. 9.
*Віджа́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. віджахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отскакивать, отскочить от кого в ужасе, в испуге. (Відьми) кинулись на Пантелемона і оджахнулись од круга. Грин. I. 67.
Віджива́ти, ва́ю, єш, сов. в. віджи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Оживать, ожить; приходить, придти в себя. 2) Отживать, отжить. Він уже свій вік оджив.
Відживі́ти, ві́ю, єш, гл. Ожить. Дожидали побачиться так, як дня соняшного, що його дожидає чоловік і радіє, одживіє, діждавшися. МВ. (О. 1862. I. 78).
*Віджи́влення, ня, ср. Оживление, воскрешение. Сл. Нік.
Відживля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відживи́ти, влю́, виш, гл. Оживлять, оживить. Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало. МВ. (О. 1862. I. 78).
*Віджи́лий, а, е. 1) Оживший. 2) Отживший. Сл. Нік.
Віджима́ти, ма́ю, єш, сов. в. віджа́ти, відіжму́, меш, гл. Выкручивать, выжимать, выжать мокрое белье. А дівка-чорнявка порається у другій хаті — віджимає сорочки. Рудч. Ск. II. 151. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.
Віджина́ти, на́ю, єш, сов. в. віджа́ти, відіжну́, не́ш, гл. Жать, сжать за долг.
Віджина́тися, на́юся, єшся, гл. О жнеце: работая, обгонять остальных жнецов. Оджинатись од женців.
Віджи́ріти, рію, єш, гл. Отжиреть.
Віджи́ти. См. Віджива́ти.
Віджобоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Отшептать. А баба таки віджобоніла трохи хоробу.
Віджува́ти, жую́, є́ш, гл. Отжевать. Теля віджувало рукава в сорочці.
Віджуха́ритися, рюся, ришся, гл. Отделаться. Насилу віджухарився від десятника.
Відза́ддя, дя, с. Мякина. Желех. Ум. Відза́ддячко. Що ж она діє? Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзаддячко, хоть відзаддячко, хоть відпрядочки. Гол. IV. 31.
*Відзвича́єний, а, е. 1) Отвыкший. 2) Отученный. Сл. Нік.
Відзвича́їти. См. Відзвича́ювати.
Відзвича́ювати, ча́юю, єш, сов. в. відзвича́їти, ча́ю, їш, гл. Отучать, отучить. Желех.
Відзво́лити, ся. См. Відзволя́ти, ся.
Відзволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відзво́лити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Рудч. Ск. I. 138. Отто одзволив (од чортів) він сина. Драг. 51. Ти одзволив нас од смерти. Рудч. Ск. I. 120.
Відзволя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відзво́литися, люся, лишся, гл. Освобождаться, освободиться. Одзволилась єси від недуги твоєї. Єв. Л. XIII. 12.
Відзе́мок, мка, м. Часть древесного ствола до ветвей.
Відзива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відізва́ти, зву́, веш, гл. Отзывать, отозвать.
Відзива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відізва́тися, зву́ся, вешся, гл. Отзываться, отозваться. Чуб. I. 141.
*Відзивни́й, а, е. Отзывчивый. Сл. Нік.
Ві́дзимки, ків, м. мн. Исход зимы, время после зимы, когда еще возвращаются зимние явления. Берд. и Житом. у.
*Ві́дзимок, мку, м. Отзимье. Сл. Нік.
Відзіґо́рний, а, е. Франтоватый. Така відзіґорна — не впади, пороше, на моє хороше. Уман. у., Подольск. у. См. Фіціґо́рний.
Відзімува́ти, му́ю, єш, гл. Перезимовать.
