ший віддих, і перший рух мій — в темряві матернього лона. Коцюб.
Відди́ха, хи, ж. Отдых. Трихи та мнихи — нема оддихи. Ном. № 10952.
Віддиха́ння, ня, с. Отдохновение. Пішов у темний лужок на віддихання. Чуб. V. 773.
Віддиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відди́хати, хаю, єш и відітхну́ти, ну́, неш, гл. 1) Переводить, перевести дух, стать свободно дышать. Дише, дише, поки віддише. 2) Отдыхать, отдохнуть. Полягайте та віддиште трохи. Рудч. Ск. I. 92. Прийшов у ліс і ліг оддихати. Чуб. I. 5. Сіла одітхнути. Левиц. I. 39.
Відди́хатися, ха́юся (шуся), єшся, (шешся), гл. = Віддиха́ти 1. Засапався, ніяк не віддишуся.
*Віддихо́вий, а, е. Дыхательный. Сл. Нік.
Віддівува́ти, ву́ю, єш, гл. Прожить девичью жизнь. Я вже своє дівоцтво віддівувала. Киев. г.
Віддіжу́рити, рю, риш, гл. Заморить работой. Мабуть добре Карпа на панщині віддіжурили, що на улиці нема. Васильк. у.
Ві́дділ, лу, м. 1) Отдел, раздел. Старший син, швець, уже й одружився і на одділ пішов. Г. Барв. 487. 2) Отряд. На вулиці відділ царського війська не допускав, щоб тиснулася товпа. Лелкий. *3) Отделение, факультет. Сл. Нік.
Відділи́ти, ся. См. Відділя́ти, ся.
*Ві́дділок, лку, м. Отделение, отдел. — ваго́ну. Отделение, купэ вагона. Сл. Нік.
Відділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відділи́ти, лю́, лиш, гл. Отделять, отделить; уделять, уделить. Одділи маненьку часточку землі на моє ім'я. Чуб. I. 143. Одділив йому половину царства. Рудч. Ск. II. 75.
Відділя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відділи́тися, лю́ся, лишся, гл. Отделяться, отделиться.
Віддрючкува́ти, ку́ю, єш, гл. Побить палкой. Славяносерб. у.
Віддуба́сити, шу, сиш, гл. Отколотить, отдуть. Стор. I. 239.
Відду́ти, ся. См. Віддима́ти, ся.
Відду́хати, хаю, єш, гл. = Віддухопе́лити. А що, добре тебе оддухали? Пирят. у.
Віддухопе́лити, лю, лиш, гл. Отколотить. Иноді віддухопелять добре. Г. Барв. 365.
Віддуши́ти. См. Відду́шувати.
Відду́шувати, шую, єш, сов. в. віддуши́ти, шу́, шиш, гл. Отдавливать, отдавить. Віддушувати сир.
Віддюба́рити, рю, риш, гл. Отколотить, сильно побить. О. 1862. II. 58.
Віддя́ка, ки, ж. Благодарность; отплата; возмездие. Ум. Віддя́чка.
Віддя́кувати, кую, єш, віддя́чити, чу, чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяне, віддячим! Стор. МПр. 51.
Віддя́куватися, куюся, єшся, віддя́читися, чуся, чишся, гл. = Віддя́кувати, віддя́чити. Грин. I. 114. Я не зможу тобі віддячитися. Федьк.
Віддя́чка, ки, ж. Ум. от віддя́ка.
Віддя́чливий, а, е. Старающийся отблагодарить чем-либо. Він такий оддячливий був. Черниг. у.
Віде́й, нар. = Віда́й.
Віде́льга, ги, ж. = Відли́га. Вх. Зн. 7.
*Віде́нський, а, е. Венский. Сл. Нік.
*Віде́нець, нця, м. Венец, житель гор. Вены. Сл. Нік.
Віде́речко, віде́рко, ка, с. Ум. от відро́.
Відерко́вий, а, е. Ведерный.
Віде́рник, ка, м. 1) Делающий ведра. 2) Горшок, чугун вместимостью в 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
Віде́рце, ця, с. Ум. от відро́.
Від'є́мний, а, е. 1) О зерне: легковесный и потому отлетающий при провеивании вместе с мякиной. Од'ємна пшениця. Рк. Левиц. *2) Отрицательный. Сл. Дубр.
Віджа́лувати, лую, єш, гл. Не пожалеть дать. Родителів має (черниця) заможних, то нехай родителі оджалують їй дещо на прожиття, бо вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати. МВ. II. 164. Віджалуйте гроші на таке діло.
Віджа́рити, рю, риш, гл. Отпороть розгами, высечь. Узяли його лакеї на
