Відбі́рка, ки, ж. У оконщиков: инструмент для образования кромок в рамах. Вас. 149.
Відбі́рний, а, е = Добі́рний. Та й усе женці та й одбірнії. АД. I. 79.
Відбіснува́тися, ну́юся, єшся, гл. Перебеситься. Як відбіснувався становий, то й почав говорити наче людина.
*Ві́дблиск, ку, м. = Ві́дбляск.
*Відбли́скувати, кую, єш, гл. Поблескивать. Сл. Нік.
Ві́дбляск, ку, м. Отблеск. Левиц. Пов. 25.
Відболі́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Проболеть, поболеть. Будуть же бити, то за кожен стрючок (гороху краденого) відболить. Св. Л. 142. 2) Переболеть. 3) Отгнить. Цей ніготь у мене відболів, та новий виріс. Киев.
Відборо́на, ни, ж. Оборона, защита от. Схопивши у руки по каменюці, став на відборону. МВ. (О. 1862. I. 104).
Відборони́ти, ся. См. Відбороня́ти, ся.
Відбороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відборони́ти, ню́, ниш, гл. Оборонить, защитить. Ну, спасибі, дядьку, що ти мене 'д смерти відборонив, відбороню і я тебе. Рудч. Ск. I. 71.
Відбороня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відборони́тися, ню́ся, нишся, гл. Обороняться, оборониться, защищаться, защититься.
Відборо́тися, рю́ся, решся, гл. Отбиться. Вовчими зубами відгризуся, ведмежою силою відборюся. Чуб. I. 95.
Відбо́рчик, ка, м. Столярн.: отборный струг. Радомысльск. у.
Відбре(и)дати, даю, єш, сов. в. відбре(и)сти́, бреду́, де́ш, гл. Отходить, отойти в брод от какого-нибудь места. Відбрів од берега трохи.
Відбреха́тися. См. Відбрі́хуватися.
Відбри́куватися, куюся, єшся, сов. в. відбрикну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отбиваться, отбиться брыкаясь. У Кулиша в иронич. смысле о защищающихся женщинах: Шкода відбрикуватись. К. ПС. 55.
Відбрі́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Отделываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться из беды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала, як і викрутитись. Кв. I. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796.
Відбро́д, ду, м. Наї́стися до відбро́ду. Наесться до отвала. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Відбубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що пані йому скаже. МВ. (О. 1862. III. 64).
Відбува́ння, ня, с. Исполнение, отбывание, отработка.
Відбува́ти, ва́ю, єш, сов. в. відбу́ти, бу́ду, деш, гл. 1) Отбывать, отбыть, исполнять, исполнить (повинность), отрабатывать, отработать. Проханий кусок горло дере, бо тяжко його відбути. Ном. Як заробив, так і відбудеш. Ном. № 7071. Хуста поперем, як три дні панщини відбудем. Ном. № 11260. Відбудеш той муштер та й гуляй, скільки схочеш. Левиц. I. 30. Не жаль було давно відбутих… моїх тяжких крівавих сліз. Шевч. 2) Принимать, принять и угостить гостей, — говорится главным образом об обрядовых обедах, обедах по приглашению и пр. Давайте лишень сюди хліб, ковбаси і сало, — я буду одбувать панотця. О. 1862. V. 56. При пості добре відбути гості. Ном. № 192. Дітей у нас було п'ятеро… усі померли. Треба було мені тії одбутки робити самому. То дошки на труни, то копачам, то людей одбувати, а попові ж? Г. Барв. 203. 3) Заканчивать, закончить. У суботу дівич-вечір відбули, а в неділю повінчали. Стор. МПр. 57. Відбули похорон. *А я відбува́й! А мне расхлёбывать. Сл. Нік.
Відбува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відбу́тися, бу́дуся, дешся, гл. 1) Исполняться, исполниться, совершиться, иметь место. Весілля відбулося вчора. *2) Відбува́тися да́лі. Продолжаться. Після цього з'їзд відбувався далі. Пр. Пр. 3) = Збу́тись. Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання. Левиц. I. 387. 4) = Відбу́ти. Брехнею не відбудешся. О. 1862. I. 32.
