Словник української мови (1927)/відбріхуватися
| ◀ відбристи | Словник української мови В відбріхуватися |
відброд ▶ |
|
Відбрі́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Отделываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться из беды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала, як і викрутитись. Кв. I. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796.