ви́морозити, жу, зиш, гл. Вымораживать, выморозить.
*Вимо́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́морити, рю, риш, гл. 1) Вымаривать, выморить. 2) Утомлять, измучить; истомить.
Ви́мостити. См. Вимоща́ти.
Ви́мотати, ся. См. Вимо́тувати, ся.
Вимо́тувати, тую, єш, сов. в. ви́мотати, таю, єш, гл. 1) Выматывать, вымотать. 2) Добывать, добыть мошенничеством. Що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 3) Выпутывать, выпутать из беды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться. Св. Л. 159.
Вимо́туватися, туюся, єшся, сов. в. ви́мотатися, таюся, єшся, гл. 1) Выматываться, вымотаться. 2) Выпутываться, выпутаться из беды. Де треба вимотатись, то такого туману впре, що й наймудрішого… одурить. Св. Л. 262.
Ви́мочити, ся. См. Вимо́чувати, ся.
Ви́мочки, чок, ж. мн. Спитой и высушенный чай. Рк. Левиц.
Вимо́чувати, чую, єш, сов. в. ви́мочити, чу, чиш, гл. Вымачивать, вымочить.
Вимо́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́мочитися, чуся, чишся, гл. Вымачиваться, вымочиться.
Вимоща́ти, ща́ю, єш и вимо́щувати, щую, єш, сов. в. ви́мостити, щу, стиш, гл. Выстилать, выстлать, устилать, устлать. Клоччєм вимощала. Шевч. 348. Порплиться… курка на гнізді. Вимощує, підмощує, смиче, обсмикує. Мир. ХРВ. 88. Трупом гатки й байраки вимощували. К. Кр. 27.
*Ви́мощений, а, е. 1) Вымощенный. 2) Выстланный (досками и пр.). 3} Набитый. Фотель… кінським волосом вимощений. Лепкий.
*Вимо́щування, ня, ср. 1) Вымащивание. 2) Выстилка деревом (процесс). Сл. Дубр. 3) Набивка (мебели).
*Ви́мріяний, а, е. Созданный в мечтах. Воля сподівана, вимріяна. Ефр.
Ви́мудрувати, рую, єш, гл. 1) Получить хитростью. 2) Придумать, измыслить. Вимудрував щось на Сомка. К. ЧР. 26.
Ви́мудруватися, руюся, єшся, гл. Хитростью избавиться, из беды выпутаться. І так Соломон з пекла вимудрувався, що всяк сьому диву дивувався. О. 1862. VI. 52.
*Вимуро́вувати, вую, єш, сов. в. ви́мурувати, рую, єш, гл. Построить (из кирпича, камня). Стоїть вимурованний стовп. Грин. II. 123.
Ви́мусити. См. Виму́шувати.
Ви́мутюрхатися, хаюся, єшся, гл. Проголодаться, истощиться. Згребе обома руками, видавить олію, та в рот… Звісно, скілько можна чоловікові так ззісти, та ще як вимутюрхався добре. Ном. № 11988.
Ви́мучити. См. Виму́чувати.
Виму́чувати, чую, єш, сов. в. ви́мучити, чу, чиш, гл. 1) Измучивать, измучить; истощать, истощить. 2) Выпытывать, выпытать, достичь мучением.
*Виму́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́мучитися, чуся, чишся, гл. Промучиться, измучиться. Вимучився він дві ночі, далі пішов до лікаря. Крим.
Ви́муштрувати, рую, єш, гл. 1) Обучить военным приемам. 2) Дисциплинировать, *вышколитъ. Це я його так вимуштрував. Крим.
Виму́шувати, шую, єш, сов. в. ви́мусити, шу, сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12.
Ви́м'я, м'я, с. Вымя. Чуб. I. 59. Су́че ви́м'я. Род нарыва под мышкой. Грин. II. 320.
Вим'я́та вівця́ Овца с испорченным выменем, которая не может кормить ягненка. О. 1862. V. Кух. 32, 37.
Ви́м'яти. См. Вимина́ти.
Вина́, ни́, ж. 1) Вина. Иногді б'ють Хому за Яремину вину. Ном. № 4062. 2) Обвинение. На того вина, кого вдома нема. Ном. № 2821. 3) Судебная пошлина.
Ви́на, вин, с. мн. См. Вино́ 3.
Винагоро́да, ди, ж. Награда.
Ви́нагородити. См. Винагоро́джувати.
Винагоро́джувати, жую, єш, сов. в. ви́нагородити, джу, диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу… — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.
