Словник української мови (1927)/вимотувати

by Борис Грінченко

◀ вимотати

Словник української мови Борис Грінченко В вимотувати

вимотуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Вимо́тувати, тую, єш, сов. в. ви́мотати, таю, єш, гл. 1) Выматывать, вымотать. 2) Добывать, добыть мошенничеством. Що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 3) Выпутывать, выпутать из беды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться. Св. Л. 159.