Вечері́ти, рі́є, гл. безл. Вечереть. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Мет. 98. Ве́чір вечері́є. Начинается вечер. А вже вечір вечеріє, вже сонечко зайшло. Грин. III. 129.
Вече́рішний, а, е = Вечі́рній. Вечерішне молоко. Вх. Лем. 397.
Вечерни́ці, ць, ж. мн. 1) Вечерние собрания молодежи. Ей, стережися тих вечерниць, як мати тебе від вогню стерегла. Ном. № 12560. 2) — души́сті. Раст. Hesperis matronalis L. ЗЮЗО. I. 125. Ум. Вечерни́чки, вечерни́ченьки.
Вечерни́ця, ці, ж. Вечерняя звезда, Венера. Вх. Лем. 397.
Вечерни́ченьки, ньок, ж. мн. Ум. от вечерни́ці.
*Вечерни́чий, ча, че. Вечерни́ча ма́ти. Хозяйка на вечерни́цях. Черниг. г.
Вечерни́чити, чу, чиш, гл. Устраивать вечерни́ці, бывать на них. Вх. Зн. 6.
Вечерни́чки, чок, ж. мн. Ум. от вечерни́ці.
Вечеро́вий, а, е. Вечерній. Зійшла зоря вечеровая. Чуб. I. 161.
Вече́ря, рі, ж. Ужин. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Ном. № 5638. Вече́рю вече́ряти. Есть ужин, ужинать. Ой годі, годі сивим конем грати; ходи до мене вечерю вечеряти. Макс. Вече́рю посила́ти, носи́ти. В канун Рождества, после обрядового ужина, посылают вече́рю (кутю́, озва́рь и пр.) родителям, кумам, крестному отцу или матери, священнику и пр.; носят ее обыкновенно дети, завязанную в платок или полотенце; те, кому ее приносят, лишь отведают ее и возвращают (для дальнейших посещений), подарив что-либо принесшему. О. 1861. XI. Св. 61. *Пі́зня вече́ря. Поздно, поздний вечер (когда ужинают уже более богатые крестьяне). Ми приїхали як-раз у пізню вечерю. Крим. Ум. Вече́ре(о)нька. Нам вечеронька не мила: широкая нивонька втомила. Грин. III. 671.
Вече́ряти, ряю, єш, гл. Ужинать. Трейчі на день попас маю: а снідаю й обідаю, полудную й вечеряю. Нп.
Ве́чір, че(о)ра, м. Вечер. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. Ве́чір зайшо́в. Вечер начался. Рудч. Ск. На́д ве́чір. Около вечера, под вечер. Над вечір приїхав Кобза у велику слободу. Стор. М. Пр. 57. Що ве́чора. Каждый вечер. До дівчини з старостами що вечора шлешся. Мет. У ве́чері. Вечером. У ве́чері пі́зно, ве́чір пі́зно. Поздно вечером. Драг. 56. Одного́ ве́чора. Однажды вечером. Ра́но й ве́чір. Утром и вечером. Про́ти ве́чора. К вечеру. Святи́й ве́чір. Канун Рождества. Сим. 174. Діви́ч ве́чір. Девичник. Згадала баба дівич вечір. Ном. № 13086. Добри́-вечір. Добрый вечер. Приветствие. Ік вечору. К вечеру. Тиха, тиха надворі погода, а ще тихша ік вечору буде, як мій милий з походу прибуде. Пирят. у. Ум. Вечіро́к; вечіро́чок. Зійшла зірка з-під вечірка. Мил. 82. Ой жаль мені вечірочка, що не був я вчора. Лис. III. № 20.
Вечі́рки, рок, ж. мн. = Вечерни́ці. У діда дочка і в баби дочка. Так вони ходили на вечірки. Рудч. Ск. II. 51. Грин. II. 174. III. 275.
Вечі́рній, я, є. Вечерній. Ой зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя. Мет. 80.
Вечі́рня, ні, ж. Вечерня. Він за вечірні був і в кадило дув. Ном. № 13184.
Вечіро́к, рка́, вечіро́чок, чка, м. Ум. от ве́чір.
Вечори́на, ни, ж. 1) = Ве́чір. Борз. у. Хоч не вранці, — в вечорині. Мил. 195. 2) = Вече́ря. Да спасибі, сину, за сю вечорину. Лукаш. 91. 3) Мн. Совместный ужин невесты с дру́жками, а жениха с боя́рами и со всей свитой — в субботу. ХС. VII. 427. Ум. Вечори́нка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та що вечоринки. Мет.
*Вечорі́ти, рі́ю, єш, гл. Вечереть. Сл. Нік. *Вечорі́є, безл. гл. Вечереет. Мій день вечорі́є. Моя звезда угасает, закатывается. А я знаю, що покинути мене хочеш, бо бачиш, що мій день вечоріє (Слова гетмана Дорошенка). Лепкий. М. 58.
Вечоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Вечорі́ти. Уже вечор вечоряє. Мил. 71.
