венцями, поблискують весельцями. Pauli.
*Веслови́й, а, е. Гребной. Сл. Дубр.
Веслува́ти, лу́ю, єш, гл. Грести веслом. Був човен серед моря, а він один на землі і бачив, як вони силкувались, веслуючи. Єв. Мр. VI. 47, 48.
*Веслу́н, на́, м. = Весля́р.
Веслю́га, ги, м. Большого роста человек. Рк. К. Ой взяли Попенка його вірні слуги, а Сотниченка з ратуші веслюги. Нп.
*Весля́р, ра́, м. 1) Гребец. 2) Лодочник. Сл. Нік.
Ве́сна́, ни́, ж. Весна. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. Весно́ю, на весні́. Весной. *З мене піт, як струмки на весну, ллявся. Лепкий. *На тре́тю ве́сну пішло́. Пошел третий год. Сл. Нік.
Весні́вка, ки, ж. 1) = Весня́нка. 2) Пт. луговой жаворонок, Alauda arvensis. Вх. Пч. II. 8.
*Весні́ти, ні́ю, єш. Быть как весна; расцветать. Весніє, безл. Наступает весна. Сл. Нік.
Веснува́ння, ня, с. Встречено в форме весно́ванє. Весенняя пастьба скота в полони́нах. Шух. I. 190.
Веснува́ти, ну́ю, єш, гл. Делать весенние работы; проводить весну. Желех. Дай, боже, веснувати! Фр. Пр. 152.
Весня́ни́й, а́, е́. Весенний. Весняна погода. Макс. Зійшло сонце веснянеє — стало пригрівать. Рудч. Чп. 195.
Весня́нка, ки, ж. 1) Весенняя песня. Весня́нки поются исключительно ранней весной и исключительно молодежью. 2) Весенняя нимфа. Весняночка-паняночка десь у садочку шиє сорочку. Мет. 300. 3) Мн. Веснушки. Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки. Ном. № 266.
Веснянкува́тий, а, е. Покрытый веснушками, веснущатый. Уман. I. 71.
Вести́, веду́, де́ш, гл. 1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Мет. 74. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Мойсея та Арона. К. Псал. 2) — го́лос. Петь, тянуть голосом. Лугом іду, голос веду — луже, розвивайся! Мет. Як же він високо веде. 3) — мо́ву. Разговаривать, вести речь. Вони тоді саме вели про його мову між собою. Рудч. Ск. II. 20. 4) — ни́тку. Выводить нитку. 5) — пере́д. Предводительствовать, командовать; быть впереди, во главе. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. Стор. I. 26. На вечорницях… у колядці, ніхто як я перед вела. Стор. I. 133. 6) — поря́док. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести. Мил. 160. 7) — тано́к. См. Тано́к. *8) — дити́ну. Рожать ребенка. А породілля кричить на печі: ой, бабусю, рятуяте! Ой, як трудно вести дитину. Коли-б це привести, та й більше ніколи в світі не хочу. Крим.
Вести́ся, веду́ся, де́шся, гл. 1) Быть ведомым, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться! 2) Быть в обычае. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. Гліб. *3) Быть принятым, общепринятым. Кожні двері тра пошалювати гарненько, так, як тепер ведеться. Крим. 4) Размножаться, плодиться, родить (о растениях). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставку не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася. Лебед. у. 5) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Ном. № 1701. Уже ним ся сього року любитки не веде. Гол. IV. 508.
Весь, сю, м. Раст. Phellandrium aquaticum. Вх. Пч. I. 12. Oenanthe phellandrium. Лв. 100.
Ветли́на, ни, ж. Раст. Salix vittelina. Вх. Пч. I. 12.
Вету́ля, лі, ж. = Вату́йка. Вх. Уг. 230.
*Вету́шка, ки, ж. = Виту́шка. Сл. Дубр.
Ве́тхий, а, е. Ветхий. В ветхе рям'є я одігся. К. Псал. 82.
Вех, м. 1) –ху Раст. Sium latifolium L. Анн. 332. 2) –ха. Пономарь. Лотоцький! не думай, що ти граф Потоцький, бо ти вех села Бебех. Ном. № 5509.
Веха́, хи́, ж. См. Віха́.
Вець! меж. Призыв свиней, то же, что и ваць.
Вече́ренька, ки, ж. Ум. от вече́ря.
