задней части шеи. Подольск. г. *3) Гадалка, ворожея. Ти, каже небіжчик, якась брехунка, то дай мені розвязок на сон. Стеф. Ум. Бреху́ночка.
Бреху́нчик, ка, м. Ум. от бреху́н.
Брехуня́ка, ки, м. Ув. от бреху́н.
Бреху́ха, хи, ж. Лгунья. Котл. Ен. IV. 33. Жаль мені на дівчину, на ту сучу брехуху. Нп. Ум. Бреху́шка.
Брешко́, ка́, м. 1) Лгунишка. Желех. 2) Лающая собака.
Брид, ду и да, м. 1) Род. п. —ду. Гадость, мерзость. 2) Род. п. —да. Гадкий, безобразный человек. Да не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.
Брида́к, ка́, брида́ль, ля, брида́с, са́, м. Безобразный человек. Вх. Лем. 394. См. Брид 2, бриді́й.
Бриде́нька, ки, ж. Ум. от бридня́.
*Бриде́ць, дця́, м. = Брида́к. Сл. Яворн.
Бри́дити, джу, диш, гл. 1) Внушать отвращение, отвращать. 2) = Бри́дитися. Чого ти став такий вередливий? усім бридиш. Подольск. г. Чи ти бридиш, куме? МВ. (КС. 1902. X. 145).
Бри́дитися, джуся, дишся, гл. Брезгать, чувствовать отвращение, гнушаться. Бридиться, як кіт салом. Ном. № 5010. Убогими не гордились, сиротами не бридились. Драг. 169. Тим сі бриджу, що коло бридкого сиджу. Фр. Пр. 125.
Бриді́й, дія́, м. = Брид 2. Та я за цим бридієм усі (пісні) позабувала. О. 1862. VI. 31.
Бридки́й, а́, е́. 1) Мерзкий, гадкий. 2) Безобразный, некрасивый. Чуб. V. 421; І. 235. Ой до старого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.
Бри́дкість, кости, ж. 1) Мерзость, гнусность. 2) Безобразие, дурнота.
Бри́дко, нар. 1) Мерзко, гадко. Ном. № 2014. 2) Безобразно.
Бридли́вий, а, е. Брезгливый. Левч. 6.
*Бридли́вість, вости, ж. Брезгливость. Сл. Яворн.
Бри́дно, нар. Противно, гадко. Бридно тверезому межи п'яними сидіти. Каменец. у.
Бри́днути, ну, неш, гл. Становиться безобразнее, дурнеть.
Бридня́, ні́, ж. = Бредня́. Не що дня бридня. Ном. № 5330. Ум. Бриде́нька. Кургикали все пісеньок: козацьких, гарних запорозьких, а які знали, то московських вигадували бриденьок. Котл. Ен. III. 6.
Бриду́ля, лі, ж. Безобразная женщина. Вх. Лем. 394.
Бридь, ді, ж. = Брид 1. Там така бридь, що й плюнути не варто. Фр. Пр. 126.
Бри́дя, ді, ж. = Бридь. Вх. Уг. 228.
Бри́жа, жі, ж. 1) преимущ. во мн. ч. Бри́жі. Сборки в одежде, напр., у ворота и на рукавах рубахи. Гол. Од. 20. У нашої баби золотії брижі. Чуб. ІІІ. 429. Ой на молодій Теклі високії брижі. Гол. І. 52. Бри́жа набіга́. Образуется складка. За бри́жі схопи́ти, держа́ти. Схватить, держать сзади за шею. Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі. Св. Л. 140. Все держить його за брижі, аж йому в'язи затерпли. Св. Л. 172. 2) Мн. Складки на голенище сапога. Вас. 161. 3) Морщина. На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна. 4) Оборочки возле тонких кішек, Mesenterium. 5) Зыбь (на воде). 6) Гудок у бумажного змея. О. 1862. VII. 75. Ум. Бри́жка, бри́жечка, мн. бриженя́та, бриженя́тка. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, — ні притулитися. Гол. I. 252.
Брижа́тий, а, е. О сапоге: со складками на голенищах. Чоботи брижаті. Вас. 161.
Бриженя́та, ня́т, бриженя́тка, ток, с. мн. Ум. от бри́жі.
Бри́жечка, ки, ж. Ум. от бри́жа.
Бри́жик, ка, м. 1) Морщина, морщинка. У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледві примітні брижики. Мир. ХРВ. 109. 2) Неровность в верхней части свеклы после отпавших сухих листьев. Черк. у.
Бри́житися, жуся, жишся, гл. Морщиться, образовать складки. Борз. у.
Бри́жі. См. Бри́жа.
Бри́жка, ки, ж. Ум. от бри́жа.
Брижна́стий, а, е. 1) Отороченный оборкой. 2) Морщинистый.
Брижува́ти, жу́ю, єш, гл. Украшать сборками, складками. Вх. Лем. 394.
