Словник української мови (1927)/бридитися
| ◀ бридити | Словник української мови Б бридитися |
бридій ▶ |
|
Бри́дитися, джуся, дишся, гл. Брезгать, чувствовать отвращение, гнушаться. Бридиться, як кіт салом. Ном. № 5010. Убогими не гордились, сиротами не бридились. Драг. 169. Тим сі бриджу, що коло бридкого сиджу. Фр. Пр. 125.