Бе́зчуття, тя, с. Бесчувствие, бессознательность. К. ПС. 55.
Безшабе́льний, а, е. Не имеющий сабли. Треба цім безшабельним гевалам збить трохи пихи. К. ЧР. 226.
*Безше́ле́сний, а, е. Бесшумный. Сл. Нік.
*Безше́ле́сно, нар. Бесшумно. Спіраюся на мур і годинами стежу, як безшелесно бродять тіні з місця на місце. Коцюб.
Безшлю́бний, а, е. Безбрачный.
Безшта́нько, ка, м. 1) Малолеток, мальчишка, не носящий еще штанов. Ой вийдіть, безштаньки, співать веснянки, а ви, у штанях, співайте з нами. Грин. III. 58. 2) Бедняк, не имеющий штанов. Я, грабя Потоцький, коронний гетьман… і в мене є голка, щоб — часом розірветься — зашить, а ти ланець, безштанько, і в тебе нема? Стор. I. 185.
Безща́дний, а, е. Беспощадный.
Безща́дно, нар. Беспощадно. Безщадно кров рутульську ллють. Котл. Ен.
Безща́сний, а, е. Несчастный, обездоленный, не имеющий удачи. Така твоя доленька безщасна. Нп. У три ряди бідних безщасних невольників посажено. АД. I. 90.
Безща́сниця, ці, ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. III. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473.
Безща́стя, тя, с. Несчастье. МВ. I. 44. Ой подумайте, мислі, по моїм безщастю. Лукаш. 82.
Бе́зя, зі, ж. = Буз. Переясл. у.
Без'язи́кий, а, е. 1) Не имеющий языка. Без'язика коняка. Рудан. I. 69. 2) Немой, бессловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Шевч. Дружки без'язикі. КС. 1883. II. 392. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої. К. (О. 1861. IV. 30).
Без'язи́чник, ка, м. Раст. Ophioglossum vulgatum L, плодоносная вая. ЗЮЗО. I. 130. См. Язи́чник.
Бе́йбас, са, м. = Бе́льбас. Умієте загадувати, а розгадати так не вмивались. Та й куди вам, таким бейбасам. Кост. (О. 1862. VI. 52).
Бе́йдак, ка, м. Глупец, болван. Вх. Лем. 391. См. Бейла.
Бейду́ля, лі, ж. Дура, глупая женщина. Вх. Лем. 391.
Бе́йкання, ня, с. Крик на зверя: «а бий!» с целью прогнать его. Желех. См. Тю́кання.
Бе́йкати, каю, єш, гл. Кричать на зверя. См. Тю́кати. Вх. Зн. II.
Бе́йкатися, каюся, єшся, гл. = Бе́катися. Змиев. у. Сиділа б ти лучче дома, чого його по грязі бейкатися. Богод. у.
Бе́йла, ли и *бе́йло, а, м. Дурачина, остолоп, болван. Бердич. у.
Бе́ка, ки, ж. Детск. Гадость. См. Бе́ку, бе́цяти.
Бе́кання, ня, с. Блеяние.
Бе́кас, са, м. Бекас. Вх. Пч. II. 14. Ум. Бека́сик.
Бе́кати, каю, єш, гл. 1) Кричать по-овечьи, по-козьи, блеять. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала. Левиц. I. 126. 2) О детях: реветь.
Бе́катися, каюся, єшся, гл. 1) Тащиться, с трудом идти. Верстов десять ішли — бекались, бекались. Змиев. у. 2) Таскаться. Скільки не бекається, бач, у чужих селах, — а п'яний не буде. Змиев. у.
Беке́т, та, м. Военный пикет, стража. Округи табора жадних бекетів. К. ЧР. 308. Скрізь по сей бік стояла на бекетах стража польска. ЗОЮР. I. 263.
Беке́ша, ші, ж. Род верхней одежды: крытая сукном овчинная шуба с талией. Гол. Од. 17, 51. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу. Рудч. Ск. I. 209. Ходив… у плисових чорних штанях і в голубій бекеші. О. 1861. X. 33. Ум. Беке́шка, беке́шечка.
Беке́шка, ки, ж. 1) Ум. от беке́ша. 2) Глыба земли. Ромен. у.
*Бе́кмес, су, м. Арбузный мед. Сл. Дубр.
*Бе́ксання, ня, с. Плач ребенка. Хлоп'я прокинулось і взяло скимлити та заводити свої бексання. Крим.
*Бе́ксати, саю, єш, гл. Кричать, орать. Копил бексає на все горло… Черемш.
Бе́ку (неск.?) Детск. Гадость, дермо, грязь. Вх. Лем. 391. См. Бе́ка.
