Сторінка:Кузьмич Володимир. Польот над Кавказом (1929).djvu/110

Цю сторінку схвалено
 
ЗМІСТ

Ст. 

Крилатий комсомол. Чия ідея! Хто полетить!
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
3— 8
 
Перший зльот. Хто з нас був найважчий. Один делеґат полотніє. Чи страшно злітати? Де поділася земля? Сім літаків у надхмар'ї. Передчуття пригод. Вечірній сум у блакитних просторах
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
9—20
 
Наші пригоди почались. Ростовські комсомольці зустрічають. Будинок козацтва і селянства. Ранок. Аероплян, СССР–218. Аварія перша. Несподівана затримка № 2. Чи приємно летіти з чужим колесом? Як врятувався велосипедист з під літака. Знову у повітрі. Навздогін товаришам! Над тихим Доном
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
21—31
 
Стрибок з XX століття в XI. Що це з нами? Спускаємось чи падаємо? Невідома станція. Сорок хвилин на аеропляні, двадцять на корові і три години на тормазах. Блискучий доказ того, як можна з XX століття стрибнути в XI, а потім у XIX! Пілот Полковський зникає без вісти! Надійшла сувора весняна ніч
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
32—52
 
Знову в Ростові. Який жаль, нас розлучили! Але Кавказ ми побачимо. Ми шукаємо, та не шукають нас. Інженер Нікітін розповідає химерні історії про професора Жуковського основоположника аеро-динаміки. Деж справді поділись літуни „218“. По Ростову прекрасний автом. Парусник дальньої плавби «Вега». Сельмаштрест. Завод із муром у 9 кілометрів довжиною і вартістю в 100 тисяч карбованців. Як літак робив хмари у чистому небі
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
53—65
 
Над Кавказом — з одним глазом. Радянська машина «К–4» робить блискучий переліт, Харків–Тифліс за десять годині пятнадцять хвилин. «Меркур» над Белореченським перевалом. Ми бачимо Єльбрус із заходу. Над сніговими верховинами. Сочі. Делегати вже в Тифлісі. Великі мрії. Северина і Кавказька Рів'єра
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
66—74