Жи́тнище, ща, с. Поле, где была посеяна рожь. Вас. 196.
Жи́тній, я, є. Ржаной. Житнє борошно. Житня солома.
Житня́к, ка́, м. Ржаной хлеб.
Житняни́й, а, е = Житній. Вх. Лем. 413.
Житня́нка, ки, ж. Ржаная солома. Вх. Лем. 413.
Жи́то, та, с. Рожь. Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде. Ном. № 5845. Жита́. Всходы, засеянные рожью поля. І повіявся ген поміж житами, тільки шапка та поверх колосся. Хата. 179. Іде полями та житами до матері в гості. Рудч. Ск. I. 209. Ум. Жи́течко, жи́тце. Загнали в клуню поросючку і восьмеро поросят, там і житцем їх підгодовуємо. Г. Барв. 244.
Житов'я́, в'я́, с. 1) Житье. Левч. 40. 2) = Жилище. На усю садибу їх, на усе житов'я пала пустиня. МВ. (О. 1862. I. 97).
Життєви́й, а, е. Жизненный. Желех.
Життє́пис, су, м. Биография.
Життєпи́сний, а, е. Биографический. Желех.
Життя́, тя́, с. Жизнь, житье. Чи годиться в суботу життє спасати, чи погубляти. Єв. Мр. III. 4. Звання козаче, а життя собаче. Ном. № 790. Яке життя, така й смерть. Ном. № 7101. За життя́ = За живота. У Люборацьких він таки не раз був, — ще за життя покійного о. Гервасія. Св. Л. 117. Ум. Життячко. Болить серце в животочку на чужому життячку. Чуб. V. 463.
Життячко, ка, с. Ум. от життя.
Житце́, ця́, с. Ум. от жито.
Жи́тяний, а, е. 1) Сделанный из ржаной соломы. Дала йому мати житяную пужку. Чуб. III. 321. Жи́тяна кві́тка. Букетик из колосков ржи. КС. 1897. VII. 79. 2) С примесью ржи. Гарна була в його пшениця (на полі), тільки житяна. Черк. у.
Жи́хлий, а, е. Подобный, похожий. Вх. Зн. 17.
Жихуне́ць, нця́, м. Раст. чистотел, Chelidonim majus L.
Жи́ця, ці, ж. = Ложка. Вх. Лем. 413. Ум. Жичка. Вх. Лем. 413.
Жича́ти, ча́ю, єш, гл. = Позичати. Угор.
Жи́чечка, ки, ж. Ум. от I. Жичка.
Жи́чити, чу, чиш, гл. = Зичити. Тим не жичу тобі лиха, розкажи, будь ласкав, зтиха. Ном. Боярину, красний паничу, доброго здоров'я жичу. Метлинський. 202.
I. Жи́чка, ки, ж. 1) Красная шерстяная нитка, нитка гаруса. Побачивши первий цвіт на огірках, або на гарбузах, перев'язують червоною жичкою, з пояса висмикнутою. Ном. 2) Шерстяная или гарусная тесемка, ленточка. Гол. Од. 47, 54. Ум. Жи́чечка.
II. Жи́чка, ки, ж. Ум. от жиця.
Жичли́вий, а, е = Зичливий. Доле моя нещаслива, коли будеш мі жичлива. Гол. III. 396.
Жичли́вість, вості, ж. = Зичливість. Желех.
Жінва́, ви, ж. соб. Женщины, бабье. У тому Кодаці (слобода) жінва так черенями й сидить.
Жі́нка, ки, ж. 1) Женщина. І жінка одна була у кровотечі років дванадцять. Єв. Мр. V. 25. 2) Жена. Єсть у мене батько і рідная мати, єсть у мене жінка і малії діти. Мет. 94. Ум. Жі́нонька, жі́ночка. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують. Шевч. 67.
Жіно́та, ти, ж. = Жіноцтво 1. В останню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме. Ном. № 13148.
Жіно́тва, ви, ж. = Жінота = Жінва. Волч. у.
Жіно́цтво, ва, с. соб. 1) Женщины. Жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слухає. Кв. I. 138. 2) Замужняя жизнь. В жіноцтві вона зовсім не така стала, як була дівкою.
Жіно́цький, а, е = Жіночий. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький. Мет. 41.
Жіно́чий, а, е. Женский. Жіноча річ коло припічка. Ном. № 9039. Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. Мет. 231. Жіночі примхи. МВ. I. 38.
Жі́ночка, ки, ж. Ум. от жінка.
Жіно́щина, ни, ж. соб. = Жінота. А государиня, — сказано жінощина, — вона йому те і простила. ЗОЮР. І.
Жі́нчин, на, не. Женин, принадлежащий жене. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.
