Словник української мови (1937)/жіноцтво
| ◀ жінотва | Словник української мови Ж жіноцтво |
жіноцький ▶ |
|
Жіно́цтво, ва, с. соб. 1) Женщины. Жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слухає. Кв. I. 138. 2) Замужняя жизнь. В жіноцтві вона зовсім не така стала, як була дівкою.