Дри́га́тися, га́юся, єшся, гл. Делать судорожные движения, содрогаться. Зарізав барана, — і не дригався. НВолын. у.
Дри́гез, зу, м. Изгарь табачная, остающаяся в трубке и которую потом кладут себе за нижнюю губу.
Дриглі́, лі́в, м. мн. = Драглі. Вх. Зн. 16.
Дригну́ти. См. Дригати.
Дригону́ти, ну́, не́ш, гл. То же, что и дригну́ти, но обозначает движение более сильное. «Бісові груші! пробубонить: які спілі і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот!» І щоб то дригонуть ногою та штовхнуть об цівку, то і посипались би. Стор. I. 63.
Дригота́, ти́, ж. Дрожь.
Дриготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Дрожать. Дриготиш, як зимою хорт. Номис. № 651.
Дригті́ти, гчу́, ти́ш, гл. = Драгліти. О. 1862. VIII. 49.
Дригу́лька, ки, ж. Фигура, сделанная ногами, как бы в танце. Задере голову (півень)… і витупцьовує-витупцьовує дригульками! Ніби й справді танцює. Сим.
Дрижаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дрижаки́ ї́сти. Трястись от холода. Пархім ходить та, голодний, дрижаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!.. Та й дрижаків наївся! Кв. I. 5. Дрижаки́ сќачуть у душі. Страшно становится, нападает страх. Йдуть хлопці… в душі дрижаки скачуть, господи, господи! що то буде?.. Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.
Дрижа́ння, ня, с. Дрожание, дрожь. Ком. II. 34. Насуплені брови, чорні, гострі очі, твердий погляд, товстий голос, — все те обсипало її спину дрижанням. Левиц. I. 332.
Дрижа́ти, жу́, жи́ш, гл. Дрожать. Стор. I. 84. Дрижить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Греб. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дрижати. Нп.
Дрижихві́ст, хвоста́, м. Пт. горихвостка, Phoenicurus. Вх. Зн. 16.
Дри́жова, ви, ж. Трясина.
Дриз, за и зу, м. Хворост. Нема ні дри́за, зу. Нет ни прутика. Мнж. 179; нет ничего. Мнж. 162.
Дри́за да́ти. Побежать, убежать. Як дав дриза, дак так тільки п'ятами залопотів.
Дризну́ти, ну́, не́ш, гл. Побежать, удрать.
Дрилюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Сверлить дрилем. 2) Очищать крыжовник, смородину и т. п. от косточек.
Дри́ля, лі, ж. Дырка, просверленная дрилем.
Дриль, ля, м. Снаряд для сверления.
Дри́мба, би, ж. 1) Пружинный музыкальный инструмент из железа: его во время игры держат в зубах, производя звук ударами пальца. 2) Неряха. 3) Женщина легкого поведения.
Дри́мба́ти, ба́ю, єш, гл. Танцовать, подплясывать. Найду собі цимбали, щоб ніженьки дримбали. Чуб. V. 1155.
Дри́ндати, даю, єш, гл. О лошади: бежать рысью. Вх. Уг. 237.
Дри́ндом, нар. Рысью. Дриндом іде кінь. Вх. Уг. 237.
Дри́пи, пів, м. мн. и дри́п'я, п'я, с. Тряпье. Ти б своє дрип'я узяв, нехай не валяється отут.
Дриску́ля, лі, ж. = Дрислівка 2. Жел.
Дрисли́вий, а, е. Часто страдающий поносом.
Дрисли́виці, виць, ж. мн. = Дрисля. На твого сина плаксивиці, дрисливиці… і вся нечистота, а на мою дочку чистота, красота зо всіх сторон. Чуб. I. 118.
Дрислі́вка, ки, ж. 1) Дыня, имеющая много жидкости в средине и вообще мягкая. 2) Слива скороспелка. Аф. 394.
Дри́сля, лі, ж. 1) Понос. Закр. 2) Раст. См. Пшінька. Лебед. у.
Дри́слявка, ки, ж. = Дрислівка 2. Желех.
Дрисля́чий, а, е. Относящийся к поносу.
Дрисня́, ні, ж. = Дрисля.
Дриста́ти, щу́, щеш, гл. Страдать поносом.
Дристоко́з, зу, м. Раст. Crocus reticulatus. ЗЮЗО. I. 120.
Дристу́н, на́, м. 1) Страдающий поносом. 2) Раст. Polygonum lapalifo-
