не доторкається. Рудч. Ск. I. 107. Я й не доторкнуся до тебе. МВ. I. 30.
Дото́ркуватися, куюся, єшся, гл. = Доторкатися. Левиц. Пов. 433.
Доточи́ти, ся. См. Доточувати, ся.
Дото́чка, ки, ж. Кусок чего-либо (ткани, веревки, доски и пр.), прибавляемый для удлинения. Рк. Левиц.
Дото́чувати, чую, єш, сов. в. доточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить (о жидкости), доцедить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим бог світлість доточив? — Огнем. Ном. № 403. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу. Чуб. I. 215.
Дото́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. доточи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Дотачиваться, доточиться (о жидкости). 2) Прибавляться, прибавиться.
Дотрима́ти. См. Дотримувати.
Дотри́мувати, мую, єш, сов. в. дотрима́ти, ма́ю, єш, гл. Додерживать, додержать. — сло́ва. Сдерживать, сдержать слово. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримає. Ном. № 4520. Перестань, милий, долі нарікати, старайся тільки слова дотримати. Гол. I. 344.
Дотули́ти, лю́, лиш, гл. Приставить.
Дотули́тися, лю́ся, лишся, гл. Прижаться, коснуться. А я дуба перескочу, що й не дотулюся. Грин. III. 210.
Дотяга́ти, га́ю, єш, сов. в. дотягти́, гну́, неш, гл. Дотягивать, дотянуть, дотаскивать, дотащить.
I. Дотяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. дотягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Дотягиваться, дотянуться, дотаскиваться, дотащиться.
II. Дотяга́тися, га́юся, єшся, гл. 1) Дотягаться, тянуть, тащить до какого-либо времени, до каких-либо последствий. Тягав на собі важке та й дотягався, що тепер лежить. Харьк. у. Він усе їх (гроші з гамана) тягав і дотягався, що коло їх і вмер. Грин. I. 88. 2) Дотаскаться.
Дотягти́, ся. См. Дотягати, ся.
Дотя́ти. См. Дотинати.
Дотьо́пати, паю, єш, сов. в. дотьо́пкати, каю, єш, гл. Добрести. Поки то дотьопкається до села.
Доу́митися, млюся, мишся, гл. = Дорозумітися.
Дохазяйнува́тися, ну́юся, єшся, гл. Хозяйничать до какого-либо времени, до каких-либо последствий. Дохазяйнувались до такого, що в хаті й шматка хліба не було. Грин. II. 253.
Дохапа́тися, па́юся, єшся, гл. Дохвататься.
До́хід, хо́ду, м. 1) Плата, заработок. Вставай та дохід давай, бо вже ти, козаченьку, зовсім здоров. (Слова знахарки пациенту). КС. 1882. X. 28. 2) Вознаграждение (натурой или деньгами), даваемое коля́дникам. Виносьте дохід паляницю й хліб. Грин. III. 32. Боже, дай вечір добрий та давайте дохід довгий. Мет. 333. См. Недохід. 3) Платье и обувь для слуги (наймита). НВолын. у.
До́хлий, а, е. Дохлый. Стор. I. 66.
Дохли́на, ни, ж. Дохлятина.
До́хнути, ну, неш, гл. Издыхать, дохнуть. Під стогом вовки дохнуть. Ном., стр. 299, № 308.
Дохну́ти, ну́, не́ш, гл. Вздохнуть. Подививсь на мене, дохнув, і його не стало. Черниг. г.
Дохова́ти, ва́ю, єш, гл. Сохранить, сберечь.
Дохова́тися, ва́юся, єшся, гл. 1) Прятаться до чего-либо. Усе ховавсь та й доховавсь, що далі вже й нікуди. 2) Вскормить, воспитать. З чужого чортяти не доховаєшся свойого дитяти. Чуб. I. 302.
Доходжа́ти, джа́ю, єш, гл. = Дохо́дити. 1) Нехай би нас стали козаки зачувати, до нас доходжати, смерті нашої доглядати. Макс. (1849). 18. 2) Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав, я до тебе, серце моє, чорну стежку утоптав. Млр. л. сб. 310. Слічная панна да там доходжала, злото позбирала, золотарю дала. Чуб. III. 391. 3) До ро́зуму доходжа́ти. Созревать умственно. Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молодії подружжя знаходжати. Мет. 347.
Дохо́джувати, джую, єш, гл. 1) Кончать, кончить хождение. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, тощо, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник. Св. Л. 130.
Доходи́телька, ки, ж. Всезнайка, опытная. Вона така доходителька: все у городі знає, то й мені показувала. Змиев. у.
