Словник української мови (1937)/доточувати
| ◀ доточка | Словник української мови Д доточувати |
доточуватися ▶ |
|
Дото́чувати, чую, єш, сов. в. доточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить (о жидкости), доцедить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим бог світлість доточив? — Огнем. Ном. № 403. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу. Чуб. I. 215.