Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доходити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дохо́дити, джу, диш, сов. в. дійти́ (дойти́), дійду́, деш, гл. 1) Доходить, дойти, подходить, подойти. Став (вовк) доходити до лисиччиної хатки. Чуб. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся (брань). Ном. № 3766. Дохо́дити до се́рця. Трогать. І чую, що говорять, і бачу їх, а до серця ніщо мені не доходить. МВ. II. 12. Дійти́ до зро́сту. Вырасти. Рудч. Ск. I. 99. 2) Приходить, прийти, заходить, зайти к кому. Чом ти ніколи до нас не дійдеш? Харьк. Доходили молодиці знакомі навідати. МВ. (О. 1862. I. 81). 3) — чого́. Достигать, достигнуть чего-либо. Святого він дійти заміру хоче. К. ЦН. 259. От був мій панотець князь, великого чину дійшов. МВ. II. 32. — добра́. Быть счастливым, добиться счастья. — кінця́. Оканчивать, окончить. То сяк, то так і дійшов кінця. Св. Л. 134. — літ. Вырастать, вырасти. Тількищо діти літ стали доходити, що вже матері і втіха, і поміч. МВ. I. 45. Маєш сина, брате, я — дочку єдину; як дійдуть літ, іспаруй їх у добру годину. К. Досв. 105. — ро́зуму. Созревать, созреть умственно. ЗОЮР. I. 20. Став розому доходити, — сам побачив, що треба робити. Мир. ХРВ. 46. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, — нехай перше розуму дійде. МВ. — ру́чки. Кончать покос. Г. Барв. 145. — сорома́. Осрамляться, осрамиться. Ой там чужая сторона, — щоб нам не дійти сорома. Мет. 181. 4) Добиваться, добиться, узнавать, узнать, вникать, вникнуть, исследовать, выследить. Вони доходять по книжках, що́ від чого взялось. Ромен. у. Знайшли путо у Семена та по тому й дійшли, хто коня вкрав у Йвана. Волч. у. Чи не дійдемо, які там у неї думки. МВ. (О. 1862. III. 36). Він до всьо́го дохо́де. Он во все вникает. Харьк. 5) Кончаться, кончиться. Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу. Пирят. у. 6) Кончаться, кончиться, умирать, умереть. Там лежить такий хворий, що скоро мабуть дійде. Лебед. у. Уже доходе дитина. Лебед. у. Якби були води не дали, то я б дійшов уже (Стрижевск.). Із лошати й дійшла кобила. Новоград-Волынский уезд.