під тим ярмом. Передм. до Кобз. Шевч. 1867. 3) Доказывать, доказать.
Досвідча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. досві́дчитися, чуся, чишся, гл. 1) Ссылаться на чье-либо свидетельство до какого-либо времени. 2) Убеждаться, убедиться по опыту; узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люди не досвідчились. Г. Барв. 168.
Досві́дчення, ня, с. Убеждение.
Досві́дчити, ся. См. Досвідчати, ся.
До́світ, ту, м. Рассвет. І прийшов я із панщини вже перед досвітом. Грин. III. 633. У вікно полився тихий досвіт. Левиц. I. 463. Удо́світа. На рассвете, перед рассветом. Удосвіта встав я… темно ще надворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв.
Досвітко́вий, а, е. Предрассветный. Темнота досвіткова. Левиц. I. 271.
Досвіткува́ння, ня, с. Пребывание на до́світках.
Досвіткува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть на до́світках.
Досві́тній, я, є. Предрассветный. Моя зоре досвітняя. Шевч. 240.
До́світок, тку, м. 1) Предрассветное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. У до́світок. До рассвета. 2) Во мн. ч. До́світки. Вечерние собрания неженатой молодежи осенью и зимой, посиделки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцов. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Досвітча́ний, а, е. 1) Предрассветный. Сим. 185. 2) Сделанный во время до́світок. Це ранішня робота, а це досвітчана. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Досвітча́на ма́ти. Женщина, в доме которой собираются до́світки. Борз. у.
Досвітча́нин, на, м. Парень, ходящий на досвітки. Досвітча́ни. Парни и девушки, ходящие на досвітки. Константиногр. у.
Досвітча́нка, ки, ж. Девушка, ходящая на до́світки. Торішньої зими аж три досвітчанки ходило до нашої баби на попрядки, на досвітки. Васильк. у. Саме глупої ночі пішли ми з підотаманчим досвіток розганять, але на досвітках було тільки чотири дівчат досвітчанок та й годі. Васильк. у.
Доси́джувати, джую, єш, сов. в. доси́діти, джу, диш, гл. Досиживать, досидеть. Досиділи трохи не до півночі. Левиц. Пов. 278.
Доси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. доси́дітися, джуся, дишся, гл. Досиживаться, досидеться. До того досиділась, що й сорочки на хребті нема. Рудч. Ск. I. 177.
Досила́ти, ла́ю, єш, сов. в. досла́ти, шлю́, ле́ш, гл. Досылать, дослать. Коли він мені дошле решту?
Досини́ти, ся. См. Досинювати, ся.
Доси́нювання, ня, с. Досинивание.
Доси́нювати, нюю, єш, сов. в. досини́ти, ню́, ни́ш, гл. Досинивать, досинить.
Доси́нюватися, нююся, єшся, сов. в. досини́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Досиниваться, досиниться.
Досипа́ння, ня, с. Досыпание.
I. Досипа́ти, па́ю, єш, сов. в. Доси́пати, плю́, плеш, гл. Досыпать, досыпать. Досип мішка, щоб повний був. Харьк.
II. Досипа́ти, па́ю, єш, сов. в. доспа́ти, плю́, пи́ш, гл. Досыпать, доспать. Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипала. Чуб. V. 928. А вже ж мої очі не доспали ночі. Нп. Млр. л. сб. 277. Доспав до обід.
I. Досипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. доси́патися, плюся, лешся, гл. Досыпа́ться, досы́паться.
II. Досипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. доспа́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Досыпаться, доспаться. До білого волоса доспався. Стор. I. 67. Ой поспи, поспи, красная дівко, та доспишся до горя. Грин. III. 262.
Доси́пка, ки, ж. Досыпка. Ум. Доси́понька.
Досипля́ти, ля́ю, єш, гл. = II. Досипати. Молода дівчина нічки досипляє. Мет. 362.
Доси́понька, ки, Ум. от доси́пка.
Доси́пувати, пую, єш, гл. = I. Досипати.
Доси́та, нар. Досыта. Ми їмо з корита, та досита, а ви з блюда, та дохуда. Ном. № 1614.
Доситі́шати, шаю, єш, гл. Пожиреть, потолстеть. Я все буду пастись, та й доситішаю. Рудч. Ск. I. 1.
