Словник української мови (1937)/досвідчати

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
досвідчати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Досвідча́ти, ча́ю, єш, сов. в. досві́дчити, чу, чиш, гл. 1) Свидетельствовать, посвидетельствовать, засвидетельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердечний люд терпів під тим ярмом. Передм. до Кобз. Шевч. 1867. 3) Доказывать, доказать.