Дзерка́льний, а, е. Зеркальный. Дзеркальні вікна. Мир. ХРВ. 68.
Дзерка́льня, ні, ж. Зеркало. Здохла в його кобила: буде з шкури спідниця, а з ребер карета возить дівок до пекла, а з голови лихтарня, а із… дзеркальня. Чуб. V. 1163.
Дзе́ркальце, ця, с. Ум. от дзеркало.
Дзе́рно, на, с. и пр. См. Зерно и пр.
Дзє́кання, ня, с. Употребление дзє вместо де.
Дзє́кати, каю, єш, одн. в. дзє́кнути, ну, неш, гл. Говорить дзє вместо де.
Дзє́ма, ми, ж. Кушанье: отвар картофеля, фасоли и бобов, в который кладут кусочки обыкновенного или кукурузного хлеба. Шух. I. 142.
Дззз! меж., выражающее жужжание.
Дзи́бнути, ну, неш, гл. Ударить, хватить. Він як дзибнув мене по руці, то я й не стямивсь. Полт. г.
I. Дзиг, меж. Выражает быстрое движение; у МВ. употреблено как существ. Я за нею… а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі. МВ. (КС. 1902. X. 148).
II. Дзиг! меж. Звукоподражание свисту кнута, волчка, тиканью часов.
Дзи́га, ги, ж. 1) Волчок, юла. Крутиться як дзига. Ном. № 5756. Біга як дзига. ЗОЮР. I. 147. 2) Вертлявый, резвый человек, непоседа. Ум. Дзи́жка.
Дзига́р, ра́, м. = Годинник. Чаще в уменьшит. форме: дзига́рок (см.).
Дзигарі́, рі́в, м. мн. Часы стенные или башенные. Черк. у. Котл. Ен. (Слов.). Дзигарі б'ють. Сердце стучит от испуга. Ном. № 4350.
Дзигарма́йстер, дзигармі́стер, стра, м. Часовой мастер. Котл. Ен. (Слов.).
Дзига́рний, а, е. Часовой. Дзига́рна стрілка. Біл.-Нос.
Дзига́рок, рка, дзига́р, ра, м. = Годинник. Чаще во мн. ч.: дзигарки. Знає ту високу з дзигарками дзвіницю. К. ЧР. 81.
Дзи́гати, гаю, єш, дзи́гатися, гаюся, єшся, гл. Юлить, вертеться. Годі тобі дзигати. Староб. у. Що ти тут дзигаєшся — геть відсіля. Староб. у.
Дзи́глик, ка, м. Стул, табурет, треножник. Одягну тебе, обую, посаджу як паву на дзиглику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиглик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзи́гличок.
Дзиглико́вий, а, е. Относящийся к стулу, табурету.
Дзи́гличок, чка, м. Ум. от дзиглик.
Дзигля́тко, ка, с. Стульчик. Ум. Дзигля́точко.
Дзигльо́ваний, а, е. Кокетливый, бойкий. Дзигльований парубок, дівка. Черкас.
Дзигну́ти, ну́, неш, гл. Прожужжать.
Дзиготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Стрекотать, жужжать. Гудуть бджілки, дзигочуть коники. О. 1862. VI. 90.
Дзижча́ння, ня, с. Жужжание.
Дзижча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать. Бджоли, метелики, оси, бабки, чмелі гудуть, дзижчать. Осн. 1862. VIII. 15.
Дзиз, за, м. Овод. Січеться в вічі дзизом. Він ди́виться на ме́не дзи́зом. Он волком на меня смотрит, неприязненно смотрит. Чи не наробив я часом якого бешкету в хаті під п'яну руч, бо щось дзизом усі дивляться на мене. Грин. II. 179.
Дзизку́чий, а, е. Жужжащий.
Дзи́знути, ну, неш, гл. О полете пули, камня: издать звук, свиснуть. Камінь повз голову дзизнув. МВ. (О. 1862. I. 86).
Дзи́нгель, ля, м. 1) Пт. щегленок, Fringilla carduelis. Вх. Пч. II. 10. 2) Раст. Angelica silvestris. Вх. Пч. I. 8. См. Дзенгель.
Дзи́ндзик, ка, м. Висящая и качающаяся кисточка или что-либо подобное.
Дзиндзи́кати, чу, чеш, гл. = Дзижчати. Желех.
Дзиндзоо́кий, а, е. Близорукий. Та в нас дівка була дзиндзоока. Полт. у.
Дзинча́ти, чу́, чи́ш, гл. = 1) Дзижчати. 2) = Бряжчати. Голосно дзвинчали чарочки. Мир. Пов. II. 61.
Дзирча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. У комині гуло, вікна дзирчали, у хаті все ходором заходило. Стор. МПр. 37.
Дзича́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзижчати. Комар дзичить. Харьк. у.
Дзігера́й, ра́ю, м. = Нежить. Вх. Зн. 15.
Дзіндзі́вер, ру, м. 1) Раст. Malva mauritiana. ЗЮЗО. I. 128. 2) Дзіндзі́вер-зух. Удалец, хват. Стор. I. 184. Бо Турн і сам дзіндзівер-зух! Коли чи п'є — не пропиває, коли чи б'є — то
