Словник української мови (1937)/бряжчати
| ◀ брьохнути | Словник української мови Б бряжчати |
брязк ▶ |
|
Бряжча́ти, чу́, чи́ш, гл. Бряцать, звенеть. Чуб. III. 35, 112. Козак, мамцю, гуляє, бряжчать в його гроші. Нп. Коли б у шинкарки, то б бряжчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не бряжчали. Мет. 27.