Словник української мови (1937)/дзиглик
| ◀ дзигатися | Словник української мови Д дзиглик |
дзигликовий ▶ |
|
Дзи́глик, ка, м. Стул, табурет, треножник. Одягну тебе, обую, посаджу як паву на дзиглику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиглик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзи́гличок.