Джеджо́ра, ри, ж. Соя, сойка, Corvus glandarius. Вх. Зн. 14.
Джеджу́литися, люся, лишся, гл. Кокетничать, хорошиться.
Дженга́лити, лю, лиш, гл. Кусать (о комарах). Об спасівці не можна через мухи заснуть, бо дуже кусаються, а тепер через бісової віри комарі: так дженгалять — аж-аж-аж! Конотоп. у.
Дженджерува́ти, ру́ю, єш, гл.? А що поїзд скоро піде? — Е, ні, не скоро. — А то ж якийсь біга. — Та то він дженджерує. (Говорилось о маневрировавшем поезде.) Харьк. г. Слов. Д. Эварницкого.
Дженджеру́ха, хи, ж. Чистуха, щеголиха, франтиха. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала дженджеруха воликом чорненьким. Чуб. V. 1112.
Дже́нджик, ка, м. Франтик, щеголь. Чортів дженджик. Ном. № 3556.
Дженджури́стий, а, е. Щеголеватый, кокетливый. Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче й намиста. Чуб. V. 105.
Дже́нчик, ка, м. Насек. = Дрік. Мнж. 178.
Джер, ру, м. Пойло. Закр.
I. Дже́рга, ги, ж. То же, что и запаска, но из неокрашенной шерстяной ткани натурального цвета. Вас. 171. См. Дерга.
II. Дже́рга, ги, ж. Род подушки. Ослін чи ліжко застелені постелею: сіном, ліжниками, а в головах є джерга (підклад з ліжника або сіна). Шух. I. 98.
Дже́ргати, гаю, єш, гл. Болтать, поговаривать. Почали вже люди джергати, що то він сам підпалив хату. Волч. у.
Дже́ргіт, готу, м. 1) Сильное щебетание птиц. 2) Быстрый и крикливый разговор на непонятном языке.
Джергота́ти, гочу́, чеш, джерготіти, гочу́, ти́ш, гл. 1) Сильно щебетать, чирикать. Щебечуть і джерготять пташки, та шурхають ящірки в траві. МВ. I. 156. Также о крике гусей. См. Джеркота́ти. 2) Говорить на непонятном для слушателя языке.
Джерготня́, ні́, ж. = Джергіт.
Джереге́ля, лі, ж. Коса на голове, сложенная венком. Котл. Ен. Словарь 8. Сплетенная из трех полос коса. Вас. 204. Встречается преимущ. во мн. ч. Тут заплітали джерегелі, дробушечки на головах. Котл. Ен.
Джерела́стий, а, е = Джерелатий. Киплять меди по кубках джереластих. К. МБ. II. 123.
Джерела́тий, а, е. С большим отверстием, с большим жерлом. К. ЦН. 246. І заревли тоді гармати джерелаті. К. Дз. 70. См. Жерелатий.
Дже́ре́ло́, ла, с. 1) Источник, родник, ключ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. К. Св. П. I. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключом вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4) Кратер вулкана. Ум. Джере́льце.
Джере́ловий, а, е. Относящийся к джерелу.
Джереля́ний, а, е = Джерельний. Джереляна вода здоровша, ніж річна. Харьк. у.
Джереля́стий, а, е. Богатый источниками, родниками. Джерелястий, криничастий ставок. Г. Барв. 136.
Джере́льний, а, е. Ключевой. Е! у цій криниці була славна джерельна вода, та серед літку така холодна, що й губами не доторкнешся. Харьк. г. Лебед. у.
Джере́льце, ця, с. Ум. от джерело.
Джеркота́ння, ня, с. = Джергіт. Птаства джеркотання. К. Дз. 214.
Джеркота́ти, кочу́, чеш, джеркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Джерготати. Яка мальована та штучна птиця! вертиться, джеркотить, по дереву скака. Греб. 391. Грин. II. 340.
Джерло́, ла́, с. = Джерело. А в сій горласі, глянь, грязюка ущерть джерло сповнила. Черномор.
Джерма́ла, ма́л, ж. мн. Щипчики, которыми чабаны вычищают червей у овец. О. 1862. V. Кух. 37. Чабани мусять за сим пильнувати: черву витягають джермалами, засипають ранку синім каменем і мажуть дьогтем, щоб муха не сідала. Кух. (О. 1862. V. 33).
Джерма́ри, рів, с. м. мн. = Джермала.
Джермели́ти, лю́, ли́ш, гл. Очищать рану животных от червей посредством джермел.
Джермели́тися, лю́ся, ли́шся, гл.
