Словник української мови (1937)/дерга

by Борис Грінченко

◀ дерво

Словник української мови Борис Грінченко Д дерга

дергавка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Де́рга, ги, ж. 1) Дерюга. Толстая и грубая ткань. Він лежав, дергою вкритий. Екатер. г. (Залюбовск.). 2) Попона. Черкас. у. Прикрили (коня) царського дергою. 3) Женская шерстяная одежда, носимая старыми женщинами вместо плахти, от которой отличается черным цветом. КС. 1889. V. Сумц. № 21—22. (Еней) к Сівіллі прихилився, хватав за дергу і тулився, мов от кота в коморі миш. Котл. Ен. III. 30.