Дармої́жний, а, е = Дармої́дний.
Дармої́жник, ка, м. = Дармоїд.
Дармої́жниця, ці, ж. = Дармоїдка.
Дармо́й, мо́ю, м. Решето с большими отверстиями. Гайсин.
Дарморо́с, су, м. Раст. лиций, Lycium barbarum. Анн. 202.
Дармува́ння, ня, с. Пребывание без употребления.
Дармува́ти, му́ю, єш, гл. Быть без употребления. Чи в тебе ця сокира дармує? позич її на час. Нема нікде кавал землі, аби дармувала. Гол. III. 41.
Дарна́ неді́ля. Фомино воскресенье.
Дарни́к, ка́, м. Артос. Ум. Дарничо́к.
Даро́ваний, а, е. Подаренный. Дарованому один кінець. Ном. № 4614. Дарованому коневі в зуби не дивляться. Ном. № 4616.
Дарови́зна, ни, ж. Подаренные вещи. Оце свита — даровизна. Черкас. у.
Дарови́зно, нар. Даром, в подарок. Він дав даровизно мужикам землі. Верхнеднепр. у.
Дарови́й, а́, е́. Даровой.
Даровина́, ни́, ж. Жертва. І обернувсь господь до Авеля і до його даровини. К. Св. П.
Дарови́тий, а, е = Дарови́й.
Дарови́ця, ці, ж. Даровое, доставшееся даром.
Дарови́ще, ща, с. Род детской игры, в которой попавший палкой по палке противника кричит: «Дарую коня! дарую вола!» и т. д. КС. 1887. VI. 472.
Даровни́й, а́, е́. Даровой. Хіба ж у нас дрова даровні?
Да́ром, нар. 1) Даром, безвозмездно. Всім дівочкам розпродає, Галочці даром дає. Мет. 302. Піймайте мені перловий вінок, я вам, молода, даром не схочу: первому рибалочці — перловий вінок, другому рибалочці — щирозлотий перстень. Чуб. III. 305. Ті вже повмирали, що даром давали, давно їх нема. Ном. 4626. 2) Напрасно, попусту; без пользы. Вже не даром Левко каже. Кв. II. 249. Нехай таки я не даром житиму на світі. Кв. I. 158. Се щось не да́ром. Это что-то не спроста. 3) Да́ром що = Дарма́ що. Ном. № 405.
Дарома́, нар. = Дарма. О. 1861. VI. 62. А ясно, ясно — дарома що ніч. О. 1862. V. 78.
Да́ронько, ка, м. Ум. от дар.
Дарува́ння, ня, с. Дарение.
Дарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Дарить. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186. 2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. III. 272. Господь його донею дарує. 3) Жертвовать чем. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердечного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487. 4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. I. 12. 5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милості прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у.
Дарува́тися, ру́юся, ру́єшся, гл. Дарить кому. У нас така установка, що родина, як їде в гості, — дарується. Федьк. Пов.
Дару́нок, нка, м. Подарок. О. 1862. IV. 35. Ой що то мені за такі дарунки: білі перла і корали білу шию гнули. Нп.
Дасть-бі, нар. Т. е. Дасть біг. 1) Бог даст. Обыкновенная форма отказа нищему. 2) Нет, не имеется. Ходи́ти за дасть-бі з то́рбою. Хлопотать и получать отказы.
Дат, ту, м. Количество молочных продуктов, даваемых собственником полонини хозяевам пасущегося на ней скота. Шух. I. 189, 197.
Да́та, ти, ж. Число месяца.
Да́тешній, я, є. Платящий подать. Лебед. у.
Да́ти, ся. См. Давати, ся.
Да́тка, ки, ж. Подачка. Підлизується до панів; звик на датки, то де вже йому до роботи.
Да́ток, тку, м. 1) Даяние. Придаток не стоїть за даток. Ном. № 10590. 2) Подаяние. Даток убогому вчинити.
Датува́ти, ту́ю, єш, гл. Датировать.
Дах, ху, м. Кровля, крыша. Летів птах через божий дах: «тут моє діло на огні згоріло». Ном. № 294. Тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. МПр. 37. Ум. Дашо́к.
I. Да́ха, хи, ж. Род короткой шубы
