Словник української мови (1937)/давати
| ◀ давання | Словник української мови Д давати |
даватися ▶ |
|
Дава́ти, даю́, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл. 1) Давать, вручать, доставлять, ссужать. Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сих брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. — ві́ру, ві́ри. Верить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать доброго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана. — дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убегать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком… дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба: а) у овчинников: намазывать, намазать овчину настоем дубовой коры. Вас. 153; б) умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукиш. — зна́ти. Уведомлять, извещать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковные нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. Дало́ навіжки, безл. Дало увидеть. Употребляется в значении предупреждать, предзнаменовывать какой-нибудь приметой что-либо. Скоро з двора я виїхав, дало навіжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. Дава́ти на вік. Предопределять долголетие. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрение. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершем. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м'ять. В выражении: Дай, боже, на пам'ять! Дай бог памяти. Дай, боже, на пам'ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примету. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. I. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять в покое. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди: а) давать совет, наставление. Час приходить умирати, — нікому поради дати. Макс. (1849). 77; б) давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887; в) справляться с чем. Ой гвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп.; г) = Давати порядок. — поря́док. Распоряжаться, давать порядок. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залягла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать вниз головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. — чоло́м. Кланяться. См. Чоло. 2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. 3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п'ять. 4) Допускать, позволять. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч. 5) Выдавать замуж. Не дайте мене за п'яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весілля звать. Мет. То же значение и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет. 6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати. 7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. I. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значение следующих выражений: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам'ятко́вого. Наказать битьем так, чтобы помнил. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́личника, поти́личника. Дать подзатыльник. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617. 8) Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47. 9) Дава́й! дава́йте! Будем! Ну! Нуте! Давайте йти! 10) Даймо. Положим. Даймо, що він і добрий кухар, але все таки… Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустим, предположим. Даймо на теє, що воно було заєць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.