Словник української мови (1937)/дарма
| ◀ даріння | Словник української мови Д дарма |
дармо ▶ |
|
Да́рма́, нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився да́рма. Ком. II. 2) Ничего не значит, пускай его, ну его, нужды нет, ничего. Дарма́ — ярма, аби б воли були. Ном. Мо' то й не ваше, та дарма́, беріть уже. 3) Не хуже чем, не уступает. Вітряк меле дарма́ водяного млина. НВолын. у. Таке солодке зілля, дарма патоки. НВолын. у. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма́, що пил і попіл. К. Св. П. Дарма що голий, да в підв'язках. Посл. Да́рма-га́рма. Ни с того, ни с сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна. Нп.