угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. III. 44. Го́ронька.
Гора́зд, ду, м. = Гаразд, ду.
Гораздува́ти, ду́ю, єш, гл. Жить в довольстве, в богатстве. Від того часу зачали гораздувати і до днесь гораздуют. Гн. II. 187.
Гора́льня, ні, ж. = Горільня. Рудч. Чп. 29.
Гора́ння, гора́ти и пр. См. Орання, орати и пр. Грин. III. 409, 410.
Гора́р, ря, м. Лесник в горах. Вх. Уг. 233.
Горб, ба, м. 1) Бугор, пригорок, курган. Вирубала дрючок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горб. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Левиц. I. 18. Виори, синку, горбки і долинку. Чуб. III. 451. На плечах горбок має. Ном. № 9116.
Горба́ка, ки, ж. Холм, возвышенность. Сюдою їхати — горбака, а тудою — рівно. НВолын. у.
Горба́нь, ня́, м. Горбун.
Горба́стий, а, е. Холмистый. Горбастий цвинтар у молодого лікаря, т. е. многие умирают. Ном. № 13933.
Горба́тий, а, е. 1) Горбатый. Горбатого хіба могила виправить. Ном. № 3221. Притули́в горба́того до стіни́. Сказал что-либо несообразное, сделал неудачное сравнение. Ном. № 13079. 2) -та труна́. Гроб с выпуклой крышкой. Мил. 168. Ум. Горбате́нький.
Горба́тіти, тію, єш, гл. Делаться горбатым. Употребляется в значении: беременеть (в пословицах). Дай, боже, багатіти та спереду горбатіти (пожелание новобрачной).
Го́рбик, ка, м. Ум. от горб.
Го́рбитися, блюся, бишся, гл. Сгибаться, горбиться.
Горбо́ватий, а, е. Выпуклый. Мнж. 178.
Горбо́вина, ни, ж. 1) Возвышенность, выпуклость на поверхности земли. Г. Барв. 136. 2) Выпуклость на какой-либо вещи, напр. на древесном стволе. Волч. у.
Горбо́к, бка́, м. Ум. от горб.
Горбо́чок, чка, м. Ум. от горб.
Горга́ч, ча́, м. Род съедобного гриба. Вх. Зн. 11.
Горго́ля, лі, ж. Сук. Вх. Лем. 408.
Горголя́стий, а, е. Суковатый. Вх. Лем. 408.
Горго́нія, нії, ж. Георгина. Правобер.
Горда́, ди́, ж. = Орда. АД. I. 117. Наступає горда. Лукаш. 123.
Гордели́вий, а, е. Гордый. Такі се в нас панотчик не горделиві були, не так, як тоті нові панотці. Федьк.
Го́рдий, а, е. 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Ном. Люди горді; горді очі; думи горді, пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой зза гори, зза крутої горде військо виступає. Млр. лит. сб. 193.
Горди́на, ни, ж. Раст. Viburnum Lantana, гордовина. Вх. Пч. II. 37.
Горди́нець, нця́, м. Татарин из орды. К. Дз. 9. К. ЦН. 226.
Горди́нський, а, е = Ординський. Трупом полягла гординська сила. К. ЦН. 173.
Горди́ня, ні, ж. 1) Гордость, чванливость. 2) Гордость, то, чем можно гордиться. Волики мої круторогі, гордине наша, товариші наші. Г. Барв. 141. 3) Гордый человек. Чи правда, що тая гординя та в тобі закохався. МВ. (О. 1862. III. 48).
Го́рдити, джу, диш, гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.
Горди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Гордиться. Чуб. V. 496. Грин. III. 212.
Гордівни́к, ка́, м. Гордый человек, гордец. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.
Гордівни́ця, ці, ж. Гордая женщина.
Горді́й, дія́, м. = Гордівник. Г. Барв. 456.
Го́рдість, дості, ж. Гордость. Нема в його ні крихти гордості. К. ЧР. 74. Почала його розбирати така гордість, що всіх людей, всіх панів і міністрів, і простих хлопів мав за нізащо. ЕЗ. V. 115.
Го́рдо, нар. Гордо, надменно. А син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Шевч. 613. Поводиться гордо. МВ. (О. 1862. III. 72).
Гордовать, ті, ж. Раст. Malva crispa. Лв. 100. См. Гордовина.
Гордови́на, ни, ж. 1) Раст.: а) = Гордина. ЗЮЗО. I. 141. Вх. Пч. II. 37; б) Malva crispa. Вх. Пч. I. 11. З інших овочів найбільше їдять вишні, дальше
