Словник української мови (1937)/гордівник
| ◀ гордитися | Словник української мови Г гордівник |
гордівниця ▶ |
|
Гордівни́к, ка́, м. Гордый человек, гордец. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.
| ◀ гордитися | Словник української мови Борис Грінченко Г гордівник |
гордівниця ▶ |
|
Словник української мови — Г
гордівник
Борис Грінченко
1937
Гордівни́к, ка́, м. Гордый человек, гордец. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.