прудкою татарвою. К. Бай. 11. 2) Гонение. Св. Л. 107.
Гони́тель, ля, м. 1) Гонитель. От з того часу і став на неї гонителем. Кв. Один Грицько, другий Андрій, на віру гонитель. ЗОЮР. I. 315. 2) Гоняющийся за чем, любитель чего. Наші родителі за тим не гонителі. Ном. № 5147. 3) Сгонщик людей на работу, на сход. Черниг. Подольск. 4) Надсмотрщик за работами в поле. Рк. Левиц. 5) Ветрогон, шалун, непоседа, сорви-голова. За цими гонителями і хати не натопиш. Брацл. у.
Гони́телька, ки, ж. 1) Гонительница, преследующая. Желех. 2) Ганяющаяся за чем, любительница чего. Я на ті оселедці не гонителька. Пирят. у. 3) Шалунья, непоседа. Брацл. у.
Гони́тельство, ва, с. Гонение, преследование. К. ХП. 130.
Гони́ти, ню́, ниш, гл. = Гнати. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. I. 137.
Гони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Щось за парень за волом гонився. Мкр. Н. 47. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на горо́ди. Змиев. у. 3) Иметь случку. Kolb. I. 65. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит, що́ робити. Вх. Зн. 11.
Гони́ця, ці, ж. 1) Корова во время течки. 2) Сладострастная женщина. Желех.
Гони́шний, а, е. -на сі́тка. Род рыболовной сети, на которую нагоняют рыбу. Браун. 12.
Гоні́й, нія́, м. Избранное, в числе нескольких, крестьянским обществом лицо, на обязанности которого лежит собирать в волость крестьян для взноса податей. (Харьк.?).
Гоні́нник, ка, м. Пастух (в полонинах), перегоняющий овец из комори в струнку, где их доят. Шух. I. 193.
Гоні́ння, ня, с. Гонение. Шух. I. 227.
Го́нір, нору, м. = Гонор. Стор. МПр. 46.
Гонки́й, а́, е́. 1) = Гінкий. Тонка, гонка ще й висока, листям широка. Грин. III. 199. 2) Быстрый (о лошади). Коні гонкі як вітер. Рк. Левиц.
Гоно́би́ти, блю, биш, гл. 1) Устраивать, делать как следует: удовлетворять, доставлять удовольствие, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелеять. Вона гонобила надію у серці. Мир. Пов. I. 126.
Го́ном гна́ти. См. Гнати.
Го́нор, ру, м. 1) Самолюбие, гонор. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почет. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. ХП. 125.
Гонори́стий, а, е. Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є. Правоб.
Гоно́рний, а, е = Гонористий. Не був такий гонорний, уступив до того газди. Гн. I. 88.
Гоноро́вий, а, е. Благородный, знатный. Я гоноровий шляхтич. Стор. I. 188.
Гонорови́тий, а, е = Гонори́стий. К. ХП. 114. Онисько дід гордий і гоноровитий. Левиц. Пов. 226.
Гоно́рство, ва, с. Самолюбие.
Гонорува́ти, ру́ю, єш, гл. Тщеславиться, гордо держать себя. Як з мужиків вилізе в підпанки, то вже так і гонорує: простому чоловіку і руки не подасть. Волынск. у.
Гонорува́тися, ру́юся, єшся, гл. = Гонорувати. Сидить дівка на постелі та ся гонорує. Чуб. V. 156.
Го́нот, ту, м. = Гонт. Вх. Лем. 407.
Гонт, ту, м. го́нта, ти, ж. Тес, гонт. Він у нашому селі церкву новим гонтом обшив. МВ. I. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.
Гонта́ль, ля́, м. Железный гвоздь, которым прибивается гонт. Хотин. у.
Гонта́р, ря́, м. Кровельщик, покрывающий крыши гонтом.
Гонти́на, ни, ж. Одна штука кровельного теса. Желех.
Го́нтовий, а, е. Сделанный из гонта. К. ЧР. 209. Гонтовий дах округи церкви. К. Оп. 132.
Го́нтя, тя, с. = Гонт. Голова скіпками вшита, борода гонтям побита. О. 1862. IV. 14.
Гонтяни́ця, ці и гонтя́рка, ки, ж. Ель, годная для теса, гонта. Вх. Лем. 407.
Гону́к, ка, м. = Онук. Грин. III. 530.
Гонча́к, ка́, м. 1) Пловучая мельница. Левч. 70. 2) Род судна. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
