Словник української мови (1937)/гонт
| ◀ гонот | Словник української мови Г гонт |
гонта ▶ |
|
Гонт, ту, м. го́нта, ти, ж. Тес, гонт. Він у нашому селі церкву новим гонтом обшив. МВ. I. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.
| ◀ гонот | Словник української мови Борис Грінченко Г гонт |
гонта ▶ |
|
Словник української мови — Г
гонт
Борис Грінченко
1937
Гонт, ту, м. го́нта, ти, ж. Тес, гонт. Він у нашому селі церкву новим гонтом обшив. МВ. I. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.