Словник української мови (1937)/гінкий
| ◀ гінець | Словник української мови Г гінкий |
гінний ▶ |
|
Гінки́й, а́, е́. Тонкий и высокий, быстро вверх растущий. Це дерево дуже гінке стало, як його підчухрали. Тополя буцім на могилі гінкий та гнучий стан. Греб. 318.