що іноді чарку вип'є. Лебед. Ганьбу́ да́ти — кому. Выразить порицарие. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, ані ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441.
Ганьби́ти, блю́, би́ш, гл. = Ганити. Нащо ганьбити чоловіка? Камен. у.
Ганьби́тися, блю́ся, би́шся, гл. 1) Быть порицаему, хулиму, порицаться, хулиться. 2) Стыдиться. Угор.
Ганьбли́вий, а, е. 1) = Ганебний. 2) Стыдливый. Угор.
Ганьбли́во, нар. = Ганебно.
Ганьбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) = Ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384. 2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690. 3) Жить бесчестно. Судив мені бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує. Нп.
Га́нька, ки, ж. Снаряд, которым гонят рыбу. Мнж. 178. То же, что и бовт?
Га́пка, ки, ж. 1) Петля из проволоки для застегивания платья. 2) Задница. К. ЦН. 223.
Гапли́к, ка́, м. Проволочный крючок для застегивания платья. Утя́ти до гапликі́в. Сделать что-либо некстати, невпопад. Ном. № 12469. Утяв до гапликів. Котл. МЧ. 460.
Гаплико́вий, а, е и гапли́чний, а, е. Относящийся к гаплику́. Гаплична петелька. Сделанный на крючках. Гапликова жилетка.
Гапличо́к, чка́, м. 1) Ум. от гапли́к. 2) Род узора в вышивке. КС. 1893. V. 278.
Гапта́р, ря́, м. Золотошвей.
Гаптари́ха, хи, ж. Жена золотошвея.
Гапта́рка, ки, ж. Золотошвея. Аф. 355.
Гапта́рство, ва, с. Искусство вышивать золотом, золотошвейство.
Гапта́рський, а, е. Относящийся, принадлежащий золотошвею, золотошвейский. Це гаптарське діло.
Гаптарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Быть золотошвеем. Він уже десять год гаптарює.
Гапто́ваний, а, е. Вышитый, расшитый золотом или серебром. Комір і поли гаптовані золотом. К. ЧР. 102.
Гаптува́ння, ня, с. 1) Вышивание золотом или серебром. 2) Вышивка золотом или серебром.
Гаптува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Вышивать золотом или серебром. Шовком шила, злотом гаптувала. Рудч. Чп. 190. 2) Иногда употребляется и в значении просто вышивать. Нехай же шиють, шовком гаптують. Метл. 3) Сте́жку гаптува́ти. Направлять путь. Треба ж розпитатись куди прямувати, яким трахтом стежку гаптувати.
Га́ра, ри, ж. 1) Паз, глубокая, но не сквозная продолговатая желобовина для вставки досок (напр. в столбе забора), притесанных брусьев и пр. Лохв. у. См. еще навій. Константиногр. у. 2) Повозка с ящиком для возки земли, песку. Киев. у.
Гараба́кати, каю, єш, гл. Орать, горланить. Желех.
I. Гара́зд, нар. 1) Ладно, хорошо. «Приходьте сьогодні до мене!» — Гаразд! 2) Хорошо. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими у Білій Церкві замирив? АД. II. 110. Не журись, каже, дівко, — все гаразд буде. Рудч. Ск. II. 44. 3) Хорошо, достаточно, как следует, надлежащим образом. Не найшов гаразд шляху. Ном. № 667. Сам ти гаразд не тямиш, що робиш. Ком. Р. II. 3. І ви, плебеї-гречкосії, і ви молилися, та вас ніхто не милує. Не вміють вас і помилувать гаразд. Шевч. 609. 4) Счастливо, благополучно. Як усе дома буде гаразд, то може і прийду. 5) Очень. Гаразд таки причарувала і його до себе. Стор. МПр. 70. Ум. Гараздне́нько. Сонечко гараздненько обітріє. Сим. 201.
II. Гара́зд, ду, м. 1) Добро, счастье, благополучие. Чоловікові мило згадати про давні свої гаразди. Федьк. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю. Гол. I. 263. Живуть собі люди у добрі та в гаразді. 2) Гаразди́ = Достатки. Шух. I. 104. 3) На гара́зд. К добру, кстати. Чи буде це на гаразд?
Гараздне́нько, нар. Ум. от I. Гаразд.
Га́рак, ку, м. Ром. МУЕ. I. 110.
Гармі́й, мі́я, м. Обманщик. ЕЗ. V. 151.
Гара́п, па, м. = Арап.
Гара́па, пи, ж. = Гарапник. Драг. 277.
Гарапі́й, пія́, м. = Гарапник. Він
