Словник української мови (1937)/достаток

by Борис Грінченко

◀ достатньо

Словник української мови Борис Грінченко Д достаток

достача ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доста́ток, тку, м. Достаток, довольство, изобилие, средства. Достаток чинить статок. Ном. Тоді любва бере, як достаток є. Ном. № 8921. Він при достатку. Черк. у. Достаток добрий у його. Черк. у. Якби у мене достатки, то я б учився. Ромен. у. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? Мир. Пов. II. 115. У доста́тку живе́. Живет безбедно. В твор. пад. употребляется в виде наречия, в значении: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можна. Каменец. у. Ум. Доста́точок. Сим. 227.