Вуста́, вуст, мн. См. Уста.
Ву́ставка, ки, ж. = Уставка.
Вусте́нок, нка, м. В рыболовной верше меньший конус, входящий в больший. Мнж. 177. См. Устенок.
Ву́стілка, ки, ж. = Устілка. Треба в новий чобіт услати вустілку з сіна або з соломи. ХС. IV. 56.
Вутеня́, ня́ти, с. = Утеня. Нехай мої вутенята в городі у тебе. Грин. III. 250.
Ву́тінка, ки, ж. Ум. от вутка.
Ву́тка, ки, ж. = Утка. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. Ум. Ву́тінка, ву́точка. Летять одинадцять вутінок. Чуб. II. 19.
Вутле́нький, а, е. Ум. от вутлий.
Ву́тлий, а, е. Слабосильный, слабый. Ця пшениця вутла, — зараз висиплеться. Харьк. у. Гречка вутла — боїться морозу. Лебед. у. Ум. Вутле́нький. Така ще вона вутленька. МВ. (О. 1862. I. 85). См. Утлий.
Ву́точка, ки, ж. 1) Ум. от вутка. 2) Род хороводной игры. Грин. III. 111.
Ву́треня, ні, ж. = Утреня.
Ву́тюхна, ни, ж. = Вутка. Грин. III. 112.
Вутя́, тя́ти, с. = Утя. Грин. III. 111. Ум. Вутя́тко.
Ву́тячий, а, е. Утиный. Драг. 375.
Вуть-вуть! меж. Призыв для уток. Херс.
Вуха́нь, ня́, м. Человек с большими ушами.
Вуха́тий, а, е. С большими ушами, длинноухий.
Вухна́лик, ка, м. Ум. от вухна́ль.
Вухна́ль, ля́, м. Подковный гвоздь и тот гвоздь, которым прибивают к оси піді́сок. Ум. Вухна́лик. Г. Барв. 461.
Ву́хо, ха, с. 1) Ухо. Те́пло, як у ву́сі. Очень тепло. Ном. № 10285. Ти́хо, як у ву́сі. Полная тишина. Розпусти́ти ву́ха. Развесить уши, слушать со вниманием и доверием. См. Ухо. 2) Ушко сосуда. Шух. 264. 3) Часть кушки (см.). Шух. I. 169. 4) Ухо, проух в различных инструментах для продевания рукоятки (напр. в сапі, в большой пиле, топоре и пр.). Шух. I. 164. МУЕ. III. 30. Сим. 24. 5) В железном лемехе плуга гнездо, в которое вставляется чепі́га. Вас. 199. 6) Шип бревна или бруса (в постройке, снаряде), входящий в углубление. Шух. I. 90, 255. 7) Шип вала, которым вал опирается на подставку. Шух. I. 235. 8) Шип, пятка дверей или ворот, входящая в гнездо и вращающаяся в нем. Шух. I. 87, 93. Ум. Ву́шко, ву́шечко.
Ву́чень, чня, м. = Учень. О. 1862. I. 72.
Ву́шечко, ка, с. Ум. от вухо.
Ву́шко, ка, с. 1) Ум. от вухо. У ме́не аж у́шки засмія́лись — сделалось очень радостно. Г. Барв. 281. 2) Мн. Вареники с говядиной, варимые в супе. 3) Часть шкафи́ (см.). Шух. I. 253.
Вуя́нка, ки, ж. = Вуйна. Желех. Ум. и ласк. вуяня (Галиц.).
Вх… См. Ух…
Вц… См. Уц…
Вч… См. Уч…
Вш… См. Уш…
Вщ… См. Ущ…
В'юк, ка, м. Вьюк. Їде троє, а під ними по одному коню під в'юками. ЗОЮР. I. 157.
В'юн, на́, м. 1) Рыба вьюн. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому втікати. Рудч. Ск. I. 46. 2) Название вертлявого, живого вола. КС. 1898. VII. 46.
В'юнки́й, а́, е́. Вертлявый, живой, проворный. Тут що вже було б тобі в'юнке, так і на місці не всиде. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
В'юно́вий, а, е. Относящийся к в'юну. Покуштував в'юнового сала. Номис.
В'юно́к, нка, м. Раст. повилика, Convolvulus Sepium L. ЗЮЗО. I. 119.
В'юро́к, рка́, м. = Юрок. Чуб. VII. 409.
В'юча́к, ка́, м. Вьючное животное. Двугорбі в'ючаки, цибаті дромадери в піску глибокому немов купались. К. МХ. 15.
В'ю́чити, чу, чиш, гл. Вьючить. Все, що треба, в'ючили на коней. Стор. II. 165.
В'яз, зу, м. 1) Дерево вяз, Ulmus. 2) Рыба язь, Ciprinus rutilus. 3) Завязь. Якби дощ, то ще б в'яз був на огудині. Лебед. у. Щоб був в'яз на огірках. О. 1861. XI. Св. 59. 4) Мн. в'язи́ = В'язок 2. То не біда, що по в'язи вода, тоє горш проняло, що і копилля поняло. Ном. № 7228. Ум. В'язо́к.
В'яза́льник, ка, м. Вяжущий снопы.
