Вірме́н, на, м. Армянин.
Вірме́нка, ки, ж. 1) Армянка, 2) Вірме́нки. Род вышивок. Kolb. I. 49.
Вірме́нський, а, е. Армянский.
Ві́рне, нар. = Вірно.
Вірне́нький, вірне́сенький, а, е. Ум. от ві́рний.
Вірне́нько, вірне́сенько, нар. Ум. от вірно.
Ві́рний, а, е. 1) Верный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Нп. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. 2) Истинный, действительный. 3) Правоверный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3. Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.
Вірник, ка, м. Доверенное лицо, поверенный.
Ві́рність, ності, ж. Верность, преданность. Вірність непохибна. К. Псал. 98.
Ві́рно, нар. 1) Верно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. I. 70.
Вірня́нка, ки, ж. Верная жена. Ум. Вірня́ночка. Буде бити, катувати мене вірняночку. Грин. III. 523. Твій син в війську оженився, поняв собі вірняночку. Нп.
Ві́ронька, ки, ж. Ум. от віра.
Ві́рувати, рую, єш, гл. Веровать. Богу молиться, а чорту вірує. Ном. № 1137. Хто в бога вірує, рятуйте! Котл. Ен. II. 30.
Віру́тний, а, е. Действительный, подлинный, настоящий.
Віру́тник, ка, м. = Вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільною з них десятиною. К. (Правда. 1868. 144).
Віру́тно, нар. Вероятно. Желех.
Ві́рую. Символ веры. Говори, Грицю, богородицю, а я буду вірую. Ном. № 12962.
Ві́рчий лист. Доверенность.
Ві́рш, шу, м. Стих. Ві́рші. Стихи, стихотворение. Латинський віршник… як пак його?.. Ну той, за якого мене в Братстві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші. Шевч. 299.
Ві́рша, ші, ж. Стихотворение, преимущественно школьного происхождения на тему по большей части духовного или нравственно-поучительного, а также исторического содержания, — распространены были в старой украинской литературе. Різдвя́на, велико́дна ві́рша. Поздравительное стихотворение на праздники рождества и пасхи, преимущественно с библейским сюжетом. КС. 1881. I. 271. Большая Энциклопедия. V. 126.
Ві́ршний, а, е. Стихотворный = Віршовий. Желех.
Ві́ршник, ка, м. Стихотворец. Латинський віршник. Шевч. 298.
Віршови́й, а́, е́. Стихотворный. О. 1862. III. 52.
Віршома́з, за, м. Стихоплет. Наш віршомаз Тюхтій старих людей шанує: Гарасько як звелів, так він і компонує. Г. Арт. (О. 1861. III. 101).
Віршува́льник, ка, м. Произносящий поздравительные стихи, віршу; декламатор.
Віршува́льниця, ці, ж. Произносящая стихи; декламатор-женщина. Желех.
Віршува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Сочинять стихи. Нехай собі у куточку і віршує й плаче. Шевч. 377. 2) Произносить поздравительные стихи, віршу; декламировать.
Вір'я́, р'я́, с. 1) соб. Жерди. 2) Изгородь из жердей. Рк. Левиц.
Вір'я́н, на, м. Сват. Прийшло ж до неї аж три вір'яни: Ой ви, вір'яни, ви, голублята! не беріть мене із поля, з ниви, возьмете мене у батька з двора. О. 1861. XI. Свид. 57.
Вірьо́вка, ки, ж. Веревка. Погуляв, як собака на вірьовці. Ном. № 12991. Ум. Вірьо́вочка.
Ві́сень, ні, ж. = Осінь. Мов устала перед очима його та вісень тепла та ясна, коли він побрався з Галею. МВ. (О. 1862. I. 80).
Ві́сім, восьми́, числ. Восемь. Усім по сім, а мені буде вісім. Ном. № 3529.
Вісімдеся́т, восьми́десяти, числ. Восемьдесят. Мені вісімдесят год. Рудч. Ск. I. 20.
Вісімдеся́тий, а, е. Восьмидесятый.
Вісі́мка, ки, ж. 1) Восьмая часть. 2) Восьмерка (в картах). КС. 1887. VI. 463.
