Словник української мови (1937)/вірник
| ◀ вірний | Словник української мови В вірник |
вірність ▶ |
|
Вірник, ка, м. Доверенное лицо, поверенный.
| ◀ вірний | Словник української мови Борис Грінченко В вірник |
вірність ▶ |
|
Словник української мови — В
вірник
Борис Грінченко
1937
Вірник, ка, м. Доверенное лицо, поверенный.