Словник української мови (1937)/вірний

by Борис Грінченко

◀ вірнесенько

Словник української мови Борис Грінченко В вірний

вірник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́рний, а, е. 1) Верный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Нп. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. 2) Истинный, действительный. 3) Правоверный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3. Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.