відвали́тися, лю́ся, лишся, гл. Отваливаться, отвалиться. Потроху земля відвалювалась, і він почав тонути. Левиц. Пов. 335.
Відвезти́. См. Відвозити.
Відверну́ти, ся. См. Відвертати, ся.
Відверта́ння, ня, с. 1) Отворачивание 2) Отвертывание, откручивание. 3) Вычитание.
Відверта́ти, та́ю, єш, сов. в. відверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. II. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. I. 109. Нехай бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241. 2) Отъезжать, отъехать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, помаленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. I. 216. 3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. I. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. 4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я по-чеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455. 5) Пахать, вспахать плугом второй раз поперек или вдоль участка. Нежин. у. 6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люди, що на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324. 7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. I. 69. 8) О колдовстве: возвращать, возвратить первоначальный вид, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зовсім почорніла, та вже назад не одверне, щоб чорна стала білою. Драг. 77. 9) Вычитать, вычесть. 10) Отвечать, ответить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Відверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. відверну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Отворачиваться, отворотиться, отвернуться. Горнеться до його серцем, відвертається лицем. Левиц. I. 170. Кривоніс одвернувся до своїх вовхурянців і грізно додав. Стор. МПр. 138. 2) Отлучаться, отлучиться. Нікуди він і не одвертався з пасіки. О. 1861. X. 27.
Відверті́ти. См. Відвірчувати.
Відвести́. См. Відводити.
Відвика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відви́кнути, ну, неш, гл. Отвыкать, отвыкнуть.
Відви́люватися, лююся, єшся, гл. Отвиливать. Котл.
Відвильну́ти, ну́, не́ш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу. Пирят. у.
Відвину́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отклониться, увернуться. Він на мене з києм, я насилу відвинувся.
Відвиса́ти, са́ю, єш, сов. в. відви́снути, ну, неш, гл. 1) Отвисать, отвиснуть. Спідня губа відвисла. Левиц. I. 15. 2) Свешиваться, свеситься, повиснуть. Спід очіпка відвисло пасмо сивої коси. Левиц. I. 3.
Відвихну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отлучиться на короткое время. От, увечері дід з бабою кудись відвихнулись, а дочка й давай шукать. Рудченко. II. 35.
Відви́чити, чу, чиш, гл. Отучить. От таки одвичите од сахарю. Черниг. г. Одвичити од горілки. О. 1862. I. 71.
Ві́двід, воду, м. Резерв? Воєвода, славний лицар, на одводі зістав. Гол. I. 15.
Відві́дати, ся. См. Відвідувати, ся.
Відві́дач, ча, м. Посетитель. Не так вже побагато набігає одвідачів. МВ. (О. 1862. I. 84).
Відвіджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Відвідувати. А як го найдете, дайте мені знати, щоби м приходила його відвіджати. Гол. I. 64.
Відві́дини, дин, ж. мн. Посещение. Єв. Л. XIX. 44. Ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами. Ганна Барвінок. 168.
Відві́дний, а, е. — час. Срок, который может быть отложен. Верхратський. Зн. 7.
Відві́дувати, дую, єш, сов. в. відві́дати, даю, єш, гл. Навещать, навестить, проведать. Сідлай, хлопче, коня вороного, — поїду одвідаю кохання свого. Чуб. V. 345. Матінко моя, відвідай мене. Мет. 245. Вони там були та й її відвідали. Змиев. у.
Відві́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. відві́датися, даюся, єшся, гл. Наведываться, наведаться и узнать, пойти осведомиться. А я піду додомоньку та
