Словник української мови (1937)/відвертати
| ◀ відвертання | Словник української мови В відвертати |
відвертатися ▶ |
|
Відверта́ти, та́ю, єш, сов. в. відверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. II. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. I. 109. Нехай бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241. 2) Отъезжать, отъехать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, помаленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. I. 216. 3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. I. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. 4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я по-чеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455. 5) Пахать, вспахать плугом второй раз поперек или вдоль участка. Нежин. у. 6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люди, що на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324. 7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. I. 69. 8) О колдовстве: возвращать, возвратить первоначальный вид, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зовсім почорніла, та вже назад не одверне, щоб чорна стала білою. Драг. 77. 9) Вычитать, вычесть. 10) Отвечать, ответить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).