шановного народолюбця. О. 1862. IX. 125.
Ви́солопити. См. Висолоплювати.
Висоло́плювати, плюю, єш, сов. в. ви́солопити, плю, пиш, гл. Высовывать, высунуть, вывалить (язык). Язик висолопив. Рудч. Ск. II. 17. Прийдеться бігати, язик висолопивши. Кобел. у.
Висота́, ти́, ж. = Високість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.
Ви́сотатися, таюся, єшся, гл. 1) Вымотаться (о нитках). 2) Выйти один за другим. Як заграли музики, то з хати так усі й висотались та в клуню. Св. Л. 203.
Ви́сохлий, а, е = Висхлий.
Ви́сохти. См. Висихати.
Височе́зний, височе́нний, а, е. Очень высокий. Височенний хрест поставив. Шевч. 596.
Височе́нький, а, е. Ум. от високий.
Височе́нько, нар. Ум. от високо.
Височина́, ни́ и височиня́, ні́, ж. Высота. Желех. Як небесна височина, так морська глибина. Нп.
Височи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поднимать на высоту, делать высоким. Ой не хвалися, да березонько, не ти свою кору да вибілила, не ти сеє листя да широчила, не ти сеє гилля да височила. Гол. III. 158.
Височі́нь, ні́, ж. = Височиня. Желех.
Висо́чок, чка, м. Ум. от висо́к.
Виспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́спіти, пію, єш, гл. 1) Созревать, созреть. Поки молодий, то сіренький, а як виспіє, то чорненький, неначе тхір. Стор. II. 165. 2) Поспевать, поспеть, успеть. Мнж. 136. Виспівайте, а я тут поки сам одбиватимусь. КС. 1882. III. 612. Наче й на однім місті сиділа, а де треба — виспіла. Мнж. 121.
Ви́співатися, ваюся, єшся, гл. Испеться, потерять голос.
Виспі́вувати, вую, єш, сов. в. ви́співати, ваю, єш, гл. 1) Только несов. в. Петь, распевать. Любо він було пісні виспівує ясними зорями. МВ. II. 11. Грає кобзар, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51. 2) Добывать, добыть пением. Виспівав собі дівчину любу та гарну. МВ. II. 12. 3) Петь, пропеть. А як думу виспіваю, сяду в чистім полю. Млак. 92. 4) Выражать, выразить пением. Виспіває горе. Левиц. I. 35. Вона наче мою долю виспівує. Г. Барв. 393. 5) Только сов. в. Пропеть известное время. Таке співуче, що ввесь день тобі виспіває. 6) Терять, потерять от пения. Увесь голос виспівав і бандуру потрощив. Стор. I. 94.
Ви́спінути, спіну, неш, гл. = Ви́спіти 2. Кажу йому: не виспінеш туди. Так ні, таки пробі: виспіну ще! та й сидить, базікає, — ну й загаявся. Новомоск. у.
Ви́спіти. См. Виспіва́ти.
Ви́сповідати, даю, єш, гл. Исповедать. Вона побігла до попа, щоб висповідав його. Рудч. Ск. I. 166.
Ви́сповідатися, даюся, єшся, гл. Побывать на исповеди. Піди попереду висповідайся. Ном. № 5473.
Ви́сповідь, ді, ж. Исповедь. Харьк.
Ви́сп'яток, тку, м. Носок сапога. Ви́сп'ятками би́ти. Бить носками сапог. Драг. 18.
Ви́ссати. См. Висисати.
Вистава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. ви́стати, стану, неш, гл. 1) Быть достаточным ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку. Ном. № 4884. 2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25. 3) Выдаваться, выдаться вперед, выступить.
Ви́ставити, ся. См. Виставляти, ся.
Виставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́ставити, влю, виш, гл. 1) Выставлять, выставить. На базарі солодкий мед виставляла. Макс. Язик белькне та в кут, а спину виставляють, б'ють. Ном. № 1122. 2) Уставлять, уставить. Ввесь стіл виставив цяцьками. 3) Ставить, поставить на вид. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Ном. № 13952. — пере́д о́чі. Представлять, представить на усмотрение. 4) Устраивать, устроить, выстроить, соорудить. Виставити хату.
Виставля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́ставитися, влюся, вишся, гл. Выставляться, выставиться, выдаваться, выдаться (вперед).
Ви́сталити, лю, лиш, гл. Насталить. Висталив ніж і став її різать. Рудч. Ск. I. 44.
Ви́становити, влю, виш, гл. = Виставити.
