Словник української мови (1937)/виспівати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
виспівати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́спіти, пію, єш, гл. 1) Созревать, созреть. Поки молодий, то сіренький, а як виспіє, то чорненький, неначе тхір. Стор. II. 165. 2) Поспевать, поспеть, успеть. Мнж. 136. Виспівайте, а я тут поки сам одбиватимусь. КС. 1882. III. 612. Наче й на однім місті сиділа, а де треба — виспіла. Мнж. 121.