Вискри́пувати, пую, єш, гл. Поскрипывать. Ідуть воли, ідуть вози вискрипуючи. Рудч. Чп. 193.
Вискріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́скребти, бу, беш, гл. Выскребать, выскресть, выскабливать, выскоблить.
Ви́скрібки, бків, м. мн. Поскребки.
Вискрома́джувати, джую, єш, сов. в. ви́скромадити, джу, диш, гл. Выскребать, выскресть. А діжу, як спече хліба, то не вискромаде, не оббане. Мнж. 99.
Вискуба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́скубти, бну, неш, гл. Вырывать, вырвать, выщипывать, выщипать перья, волоса. Як ухопив його за чуба, дак скільки зачепив, стільки й вискуб. Также о срывании травы, листьев. Нема паші: вискубає бідний товар кожну травинку з землею.
Виславля́ти, ля́ю, єш, гл. Славить, прославлять. Славу козацьку виславляли. Лукаш.
Ви́слати. См. Висила́ти.
Ви́слебезувати, зую, єш, гл. 1) Прочесть по складам, с трудом. 2) Рассказать, высказать все, ничего не опуская. Вислебезував їм усе, як од мене таїлись. К. ХП. 30.
Ви́слизнути, ну, неш, гл. — кому́ з рук. Выскользнуть.
Ви́слий, а, е. Висячий. Ви́сла коло́дка. Висячий замок. Валковск. у.
Ви́слід, ду, м. Исследование, результат исследования. Левч. 52.
Вислі́джування, ня ср. Выслеживание.
Вислі́джувати, джую, єш, сов. в. ви́слідити, джу, диш, гл. 1) Выслеживать, виследить. Натрапив на слід та й вислідив. Стор. I. 49. 2) Исследовать. Уман. I. 304.
Ви́сліпати, паю, єш, гл. Увидеть, заметить (о людях с слабым зрением).
Ви́сліпити, плю, лиш, гл. Ослепить всех. Іще не всіх чортів висліпили — підемо сліпить. Ном. № 10346.
Ви́слобонити, ню, ниш, гл. Освободить.
Ви́слобонитися, нюся, нишся, гл. Освободиться.
Ви́словити, ся. См. Висловлювати, ся.
Висло́влювати, люю, єш и висловля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́словити, влю, виш, гл. Выражать, выразить, говорить, сказать, рассказать. Висловлювали так, щоб він нас уторопав. О. 1862. IX. 25. Ви́словив сам, сам і одвічай. Константиногр. у.
Висло́влюватися, влююся, єшся, сов. в. ви́словитися, влюся, вишся, гл. Выражаться, выразиться. Змогли б висловитись по-своєму про всяку річ. К. (О. 1862. III. 30).
Ви́словок, вка, м. Выражение. Харьк. у. Навіть висловок: «ad majorem dei gloriam» взято цілком із корана. К. ЦН. 248.
Вислоза́дий, а, е. О рогатом скоте: с такой задней частью спины, которая опускается вниз. Волч. у.
Ви́слуга, ги, ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. I. 109. 3) Заслуженное, заработок за службу. Ум. Ви́служенька. На тім короваю три яблучка з раю: то ж тобі, Марусенько, вірна твоя вислуженька, що ти собі вислужила у милого бога. Рк. Макс.
Вислуго́вуватися, вуюся, єшся, гл. 1) Выслуживаться, отслуживать за что. 2) Прислуживать, прислужничать, угодничать.
Вислужени́на, ни, ж. 1) = Вислуга 3. 2) Эмеритура. Желех.
Ви́служенька, ки, ж. Ум. от ви́слуга.
Ви́служити, ся. См. Вислужувати, ся.
Вислужний, а, е. Услужливый, готовый к услугам. Вх. Лем. 398.
Вислу́жувати, жую, єш, сов. в. ви́служити, жу, жиш, гл. 1) Прослуживать, прослужить известное время. 2) Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. Служив я, дума, год, — вислужив день поля на год. Рудч. Ск. II. 9.
Вислу́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́служитися, жуся, жишся, гл. 1) Выслуживаться, выслужиться. 2) Дослуживать, дослужить, отслужить, докончить службу.
Вислуха́ння, ня, с. Выслушивание.
Ви́слухати, ха́ю, єш, сов. в. ви́слухати, хаю, єш, гл. 1) Выслушивать, выслушать. Все вислухав, що до його тітка говорила. Рудч. Ск. II. 94. 2) Слушать, прослушать.
