Словник української мови (1937)/вислуга
◀ вислозадий | Словник української мови В вислуга |
вислуговуватися ▶ |
|
Ви́слуга, ги, ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. I. 109. 3) Заслуженное, заработок за службу. Ум. Ви́служенька. На тім короваю три яблучка з раю: то ж тобі, Марусенько, вірна твоя вислуженька, що ти собі вислужила у милого бога. Рк. Макс.