Ви́молот, ту, м. Умолот.
Ви́молоти, мелю, леш, гл. Смолоть.
Ви́молотити, лочу, тиш, гл. Вымолотить. Показує пригорщ пшениці, що вимолотив. Стор. I. 20.
Виморо́жувати, жую, єш, сов. в. ви́морозити, жу, зиш, гл. Вымораживать, выморозить.
Ви́морити, рю, риш, гл. 1) Выморить. 2) Измучить, истомить.
Ви́мостити. См. Вимощати.
Ви́мотати, ся. См. Вимотувати, ся.
Вимо́тувати, тую, єш, сов. в. ви́мотати, таю, єш, гл. 1) Выматывать, вымотать. 2) Добывать, добыть мошенничеством. Що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 3) Выпутывать, выпутать из беды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться. Св. Л. 159.
Вимо́туватися, туюся, єшся, сов. в. ви́мотатися, таюся, єшся, гл. 1) Выматываться, вымотаться. 2) Выпутываться, выпутаться из беды. Де треба вимотатись, то такого туману впре, що й наймудрішого… одурить. Св. Л. 262.
Ви́мочити, ся. См. Вимо́чувати, ся.
Ви́мочки, чок, ж. мн. Спитой и высушенный чай. Рк. Левиц.
Вимо́чувати, чую, єш, сов. в. ви́мочити, чу, чиш, гл. Вымачивать, вымочить.
Вимо́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́мочитися, чуся, чишся, гл. Вымачиваться, вымочиться.
Вимоща́ти, ща́ю, єш и вимо́щувати, щую, єш, сов. в. ви́мостити, щу, стиш, гл. Выстилать, выстлать, устилать, устлать. Клоччям вимощала. Шевч. 348. Порплиться… курка на гнізді. Вимощує, підмощує, смиче, обсмикує. Мир. ХРВ. 88. Трупом гатки й байраки вимощували. К. Кр. 27.
Ви́мудрувати, рую, єш, гл. 1) Получить хитростью. 2) Придумать, измыслить. Вимудрував щось на Сомка. К. ЧР. 26.
Ви́мудруватися, руюся, єшся, гл. Хитростью избавиться, из беды выпутаться. І так Соломон з пекла вимудрувався, що всяк сьому диву дивувався. О. 1862. VI. 52.
Ви́мурувати, рую, єш, гл. Построить (из кирпича, камня). Стоїть вимурованний стовп. Грин. II. 123.
Ви́мусити. См. Вимушувати.
Ви́мутюрхатися, хаюся, єшся, гл. Проголодаться, истощиться. Згребе обома руками, видавить олію, та в рот… Звісно, скільки можна чоловікові так з'їсти, та ще як вимутюрхався добре. Ном. № 11988.
Ви́мучити. См. Вимучувати.
Виму́чувати, чую, єш, сов. в. ви́мучити, чу, чиш, гл. 1) Измучивать, измучить; истощать, истощить. 2) Выпытывать, выпытать, достичь мучением.
Ви́муштрувати, рую, єш, гл. 1) Обучить военным приемам. 2) Дисциплинировать.
Виму́шувати, шую, єш, сов. в. ви́мусити, шу, сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12.
Ви́м'я, м'я, с. Вымя. Чуб. I. 59. Су́че ви́м'я. Род нарыва подмышкой. Грин. II. 320.
Вим'я́та вівця́ Овца с испорченным выменем, которая не может кормить ягненка. О. 1862. V. Кух. 32, 37.
Ви́м'яти. См. Виминати.
Вина́, ни́, ж. 1) Вина. Іноді б'ють Хому за Яремину вину. Ном. № 4062. 2) Обвинение. На того вина, кого вдома нема. Ном. № 2821. 3) Судебная пошлина.
Ви́на, вин, с. мн. См. Вино 3.
Винагоро́да, ди, ж. Награда.
Винагоро́джувати, жую, єш, сов. в. ви́нагородити, джу, диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу… — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.
Ви́нагородити. См. Винагороджувати.
Ви́найти, ся. См. Винаходити, ся.
Вина́рня, ні, ж. Виноторговля, винный погреб. КС. 1884. VII. 367.
Винахо́дити, джу, диш, сов. в. ви́найти, йду, деш, гл. 1) Отыскивать, отыскать, разыскать. 2) Открывать, открыть; изобретать, изобрести.
Винахо́дитися, джуся, дишся, сов. в. ви́найтися, дуся, дешся, гл. 1) Отыскиваться, отыскаться, найтись. 2) Открываться, открыться; изобретаться, изобрестись.
Ви́нен, ви́нна, не = I. Винний. Винен був п'ятдесят рублів. Кв. I. 217.
