Словник української мови (1937)/винагороджувати
◀ винагорода | Словник української мови В винагороджувати |
винагородити ▶ |
|
Винагоро́джувати, жую, єш, сов. в. ви́нагородити, джу, диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу… — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.